Можливе
також комплексне розподілення відповідальності, оскільки так чи інакше проблема легалайзу стосується не лише мініст¬ра культури чи міністра охорони здоров’я, а й міністрів сіль¬ського господарства та зовнішньої політики. Єдиний, кого це напевне не стосується, — міністр із надзвичайних справ Нес¬тор Іванович Шуфрич, оскільки в його випадку про легкі нар¬котики не йдеться.
Блок НАТО
Моральний кодекс українського растамана
Натомість, що ж самі растамани? Вітчизняний растаман, як істота засадничо асоціальна, так само чітко і послідовно легковажить своїм соціальним статусом, уперто зводячи всі свої стосунки з Системою в площину дії карного кодексу та суспільної депресії. Вітчизняний растаман не вірить в існуван¬ня Системи, він говорить — яка Система? які вибори? яка проб¬лема двомовності? про яку мову ви говорите? про мову жестів? — і багато в чому він має рацію, зокрема в мовному питанні. Натомість, неприпустимою видається відсутність у вітчизняного растамана саме громадянської позиції. Що би могло її визначати?
По-перше, політична платформа. Український растаман не може підтримувати так званий національно-демократичний рух. Політичним інтенціям українського растафаріанства від¬повідають, скоріше, принципи партій лівого спрямування. Скажімо — соціалістичної партії України чи КПУ Мається на увазі проросійський інтеграційний вектор з подальшиим по¬глибленням економічної співпраці між Україною та країнами Середньої Азії, з їхніми озимими та яровими. Не чужою ук- раїнському растаману має бути й ідея федералізму з її макси¬
мальною децентралізацією, дезінтеграцією та глобальним внутрішнім розщепленням аж до розчинення в безмежних степах Херсонщини та Миколаївщини. Сюди ж має бути зара¬хованою і орієнтація на конституційну реформу, оскільки в чому кровно зацікавлений український растаман — то це саме в розбудові парламентської республіки з прозорими ринками збуту.
Що стосується економічної складової, то тут так само оче¬видним є євразійський вибір українських планокурів, оскіль¬ки будь-який поступ у напрямку європейського союзу лише віддаляє прогресивне українське растафаріанство від омріяної економічної стабільності. Тим більше що обов’язкове впро¬вадження євросоюзом ембарго на сільськогосподарську про¬дукцію саме по собі не може влаштовувати українського рас¬тамана з огляду на незрозумілість самого терміну ембарго.
У соціальній площині позиція вітчизняних планокурів ви¬являється менш означено, перш за все через відсутність у пла¬нокурів соціальних проблем як таких.
Інакше кажучи, проблема не в тому, який цього року буде урожай. Проблема також не в тому, хто ти — удовбаний пла- нокур чи сержант міліції. І навіть не в тому, що система давно і надійно прорахувала всі можливі ходи цієї партії. Проблема в тому, що проблеми як такої немає, трава — не наркотик, Україна — не Росія, і, як говорять панки, скільки не кажи «гів- но», «гівно», в роті солодше не стане. І ось саме такої мудрої врівноваженості та незацикленості на собі і хочеться побажа¬ти наостанок всім учасникам забави.
Любов, смерть, економіка
і
211
