вос-кресіння.
У своєму романі «Забіба і король» Саддам пише: «О Ірак, земля пророків! Лише перед Всевишнім схилимося ми. Горе боягузам і зрадникам! Горе тим арабам, котрі зрадили свою націю». Горе, горе, дружно підхоплювали цей бойовий клич пілоти ворожих бомбардувальників, розчиняючись у чорному, ніби нафта, вавилонському небі, горе-горе — бідкались гене¬рали в оперативних штабах, змінюючи напрямки ракетно- бомбових ударів, горе нам, горе — внутрішньо погоджувались усі боягузи і зрадники Межиріччя, отримуючи гуманітарку з рук червоного хреста. Великі слова, золотою в'яззю виведені на чорних стінах танкерів, що вивозили в західному напрямку мішки з прянощами і ящики з калашами. Горе всім, хто долу-чився до великої містерії, хто працював на Саддама і хто бо¬ровся з його режимом, хто йдюв урукопашну проти охуїлих
від безкарності янкі і хто друкував у глибокому месопотам-ському підпіллі комуністичні листівки, горе тому, хто знімав на своє мобло останні хвилини Саддама — рука йому всохне і оператор відмовиться співпрацювати з ним, горе юзерам і провайдерам, які розносили по світу печальну новину про смерть і вознесіння святого Саддама, горе всім нам, кого в черговий раз Велика Матір-Система залишила без солодкого.
Блок НАТО
204 Нам пощастило найменше.
Нестерпна легкість наркотиків
Блок НА!'О
На могилі моїй посадіть
Легкі наркотики в цій країні ніколи не вживались за призна¬ченням. Саме поняття — легкі наркотики — не передбачає яко¬гось чітко окресленого призначення: в цьому випадку легкість, ніби з журбою радість, обнялась із статтями карного кодексу, ховаючи власне призначення від зацікавлених очей. Бо як назва¬ти людину, котра є адептом цих самих легких наркотиків? Лег¬ким наркоманом? Подвійні стандарти, котрі суспільство, відго¬доване жирними й калорійними християнськими цінностями, застосовує до вітчизняних планокурів, убивають своїм подвій¬ним зарядом будь-які спроби визначити цю саму легкість легких наркотиків. Драп у цій країні давно й безнадійно став предметом фарисейства та фінансових маніпуляцій, перейшовши з площи¬ни красивого й корисного до площини офіційно забороненого й системно узгодженого. Система і далі намагається витиснути максимум із наших шкідливих звичок. Проблема лише в тому, що вона сама не знає, які звички є шкідливими. Більше того — цього не знаємо навіть ми, тому намагаємось свої звички три¬мати при собі. Так чи інакше, легалайз у цій країні виявився нікому не потрібним, і якщо з боку Системи боротьба з плано- курами має яскраво виражене ідеологічне забарвлення, то ціл¬ком несподіваним видається поведінка самих торчків. Мені ні-
коли не подобались українські планокури, цілком припускаю, що я теж не викликаю в них особливої любові, але проблему це не вирішує — я не можу зрозуміти пафосу й нездорового ен¬тузіазму, з яким вони беруться до справи. Як будь- яка антисис- темна штука, драп давно перестав давати радість і заспокоєння, драп сьогодні — це кокаїн для бідних і убогих, ознака їх на¬лежності до якихось міфічних субкультурних громад і паств, 20^ предмет ненав’язливого колаборанства, символ включеності в гру — ось мій драп, говорить український планокур, і клав я на систему. Ось мої планокури, погоджується Система, і клала я на драп. «Нічого дивного, що їх постійно в’яжуть, — писав свого часу про планокурів Великий Бук, — вживати наркоту тихо, для власного задоволення, вони не вміють; їм обов’язково потрібно НА ПОВЕН ГОЛОС оголосити про те, до чого вони долучились. Мало того, вони схильні пов’язувати все це з Мистецтвом, Сек¬сом, Відмовою від життя в суспільстві».
