Дощ січе їх так само, як і нас із тобою, але вони — люди бувалі. Вони звикли, давно звикли до холодного сирого вітру з моря, до безперервного галдіння чайок і всеохоплюючого туману довкола.
Матроси в літах. Вони сиві. Одягнуті в засмальцьовані, ла¬тані в кілька шарів штани і смугасті, синьо-білі тільняшки. З- під тільняшки в одного, десь посередині грудної клітки, ви¬бивається кучеряве волосся кольору «сіль з перцем». Цей Мат¬рос, як його другани, взутий у мілкі, але важкі від всотаної вологи й солі черевики. Язик лівого черевика в нього непра- вильно перекручений, а в дірках для шнурівок видно бліду шкіру ступні й пролізле, таке ж сиве волосся. Ноги його взагалі дуже волохаті й укриті частими пролисинами — пролисини безпомилково вказують місця колишніх шрамів. Шрами — це хронологія далеких виправ, п’яних буднів і нерівних сутичок, їх багато, і вони різні: від затягнутого на нозі троса, від вістря гарпуна, від якірного ланцюга. Крім того, у Матроса є У-подіб- на близна десь на рівні серця. Але Матрос ніколи, навіть буду¬чи зарубаним у дим, не розповідає про його походження, хоч і відомо: хвалитися шрамами у матросів — перша справа.
Матрос оцінююче поглядає на малого, що розважає себе липким пір’ям чайки. Ти зауважуєш, що босі ступні малого від постійного контакту з водою у глибині плоті стали синюшно- фіолетовими. Верхні шари шкіри зробилися сірими, крихкоті¬лими і побралися грубими зморшками.
Гудіння паромів.
Колючий дощ січе по обличчю.
Скімління чайок.
Е с е ї
Матрос думає, чи можна було 6 у малого купити Час. Ку¬пити... або просто взяти. Матрос скуповує час, кажеш ти. Мат¬рос живе завтра, наступного тижня, наступного місяця. Він випереджує часовий потік, ніяк не маючи змоги сповільнити 134 себе й синхронізуватися зі світовим потоком. Люди, в яких він скуповує Час, починають жити вчора, позавчора, минулого тижня і т. д. — залежно від проданої порції Часу.
Матрос хижо посміхається. Ти кажеш, у нього немає верх¬нього лівого ікла — зуб вибили під час бійки в портовій та¬верні. У Матроса ніс алкоголіка — пористий, набряклий, укри¬тий сіточкою тріслих капілярів.
Його губи розтягуються у вишкірі. Вони сохнуть на соло¬ному вітрі. При посмішці вони кожен раз тріскають до крові. Гудіння паромів.
Скімління чайок.
Колючі удари дощу.
Всеогортаючий туман.
Лютий 2002 р.
Притча про дрозофілів
і 35
