Е с е ї
Турки не такі красиві й пропорційні, як негри, але в їхніх \29 обличчях набагато менше застиглого життя, ніж у французів.
Турки екстравертні й нахабні. Судячи зі сміху і незрозумілих іншим реплік, якими вони зустрічають клієнтів своїх фрукто¬вих яток чи міні-маркетів, вони потайки обговорюють відві¬дувачів, особливо підсміюючись над туристами.
Щодо нас із Пако, то найчастіше ми виступали в ролі італійців, іспанців або ж мексиканців. Юрко взагалі ас пере- втілювань. Він розповідав, як під час навчальної практики в Індонезії він успішно «косив» під місцевих смаглявців, прос¬то примружуючи очі. (Пізніше цей епізод ввійшов у книгу Покальчука «Паморочливий запах джунглів».) А в Мексиці Пако так ввійшов у роль латиноса, що потім мусив переко¬нувати своїх колег-мексиканос у тому, що насправді він «ґрін- ґо» (білий).
У Парижі я також вперше мав нагоду побачити, що таке японці і японський колективізм. Очевидно, у кожної людини десь у підсвідомості дрімають переживання іншого етносу і прокидаються у всій красі, коли перед вами цього етносу зби-рається критична маса. Переживання ці завжди інтенсивні й чудернацькі. На кілька секунд здається, перед тобою інопла- нетяни.
Японці в Парижі схожі на ройову істоту. Вони пересува¬ються групами по Луврі, по Нотр-Даму, по кафетеріях і кав’яр¬нях, як один живий організм.
А японки схожі на бойківчанок. Від кримського митця Ісмета Шейх-Заде мені доводилося чути екстравагантну гіпо¬тезу про те, що всі гірські народи походять з одного витоку, що підтверджується схожим трибом життя і т. д. Як приклад, 130 пан Шейх-Заде наводив схожість нашої трембіти і тибетської флейти канґлінґ, яку робили з гомілкової кістки людини (їх « тембри і справді близькі).
Якби у слушний момент я не роздивився як слід японок, я 6 відмахнувся від цієї ідеї як від надто вже одіозної. Не¬ймовірно, та все ж дещо невловимо схоже проскакує між на¬шими красунями-бойківчанками і косоокими мешканками Гімалаїв (тут я готовий вислухати зауваження про те, що коли я не відрізняю японок від тибетянок, то бойківчанок і японок сплутати такому типові — не дивина). Але придивімося разом! По-перше, це доволі схожий мигдалевидний розріз очей. По- друге, і ті й інші мають схожий смаглявий відтінок шкіри, карі очі й блискуче чорне волосся. Ще більше бойківчанки і тибе- тянки стають схожими на старість... Інформація для роздумів, достойна нового «Шляху аріїв». ©
Throbbing Gristle
(спроба телепатії)
Есеї
Гудіння паромів у далині.
Завивання вітру.
Гудіння паромів у далині.
Чути багато гудків паромів різної висоти. Але всі вони да¬леко. Ти стоїш на березі моря. Січе дрібненький, колючий дощ.
