Е с с ї
Якось у мене в квартирі завелися дрозофіли. Вони осе¬лилися на кухні, тому що там було найбільше їдла, придат¬ного для їх, дрозофільного, травлення. За якийсь час дрозо¬філів розвелося так багато, що, з погляду комахи, можна було говорити про паралельний розквіт кількох культур, ба ци¬вілізацій.
Розквіт епохи дрозофілів почався з кухонного ящика, де я тримав картоплю та моркву. Це, можна сказати, стало колис¬кою їх цивілізації. У мене були періоди, коли я тижнями не з’являвся на квартирі, і мушки плодилися, не знаючи, що таке страх божий. Коли я нарешті заглянув у ящик з картоплею, то побачив, що вона запріла і погнила, а мушок розплодилося тьма-тьмуща. Не подумавши, я розкрив кульок, у якому загни¬ла картопля, і звідти на білий світ вилетіла ціла хмара комаш¬ні. Так почалося велике переселення комашок по кухні.
Спершу я мирився з їх присутністю. Можливо, своєю тен-дітною мушачою увагою вони навіть лестили мені, такому великому і довговічному. Тривалість життя дрозофіли стано¬вить від семи до дванадцяти днів. Середнє арифметичне звід¬си — дев’ять з половиною днів. Середня тривалість життя чоловіків в Україні — 62 роки. З погляду дрозофіла середній чоловік живе понад дві тисячі комашиних життів.
Мушки літали по кухні й сідали на все, що бачили: на гор-нятко, на печивко, на кінчик ножа. На сторінку книжки. Для них не існувало жодних обмежень.
Одного дня я відчув, що мушу вчинити вплив на мушину цивілізацію, інакше нам загрожує екологічна катастрофа. Наго- лошу, що керувався я не людською дратівливістю, а суть ево-люційними побудженнями. Людина — хижак. їй властиво захи-щати власну територію. Єдиний вихід для мене було робити це благородно, відкрито, не прикриваючись видимістю моралі.
Приблизно так я думав, купляючи липок на мух.
Липок не спрацював. Можливо, він розрахований на важ¬ких мух-зеленушок, на ос, а не на дрозофілів. Загинули одини¬ці. З мого боку втратами можна вважати те, що я ненароком замазав дверцята серванта мушачим клеєм.
Повертаючись до колиски цивілізації. Гнилу картоплю я викинув, і це стало поштовхом до великого переселення на¬родів. Дрозофіли розділилися на дві чи три великі нації. Од¬на згуртувалася на базі колонії у відрі для сміття. Як би я не зав’язував кульок, кілька мужніх піонерів усе одно проникали на заборонені території й продовжували свій рід.
Друга нація виросла з колонії, що оселилася на торішньо¬му часнику, про який я зовсім забув.
Третя нація залишилася на прабатьківщині — у ящику на бульбу. З тих, що вижили після того, як зник їх основний харч, розвинулася мізерна культура. Вони були зразком декадан¬су — не цуралися посмоктати своїми присосками навіть по¬заторішні плями жиру.
Я зрозумів, що перша спроба елімінації комах зазнала ни-щівної поразки. Мушки знахабіли, сідали на обличчя, залази¬ли в носа.
У мушачій історії допоміг випадок.
Е с с І
