Але способи є. Одним і таких способів радикального пізна- ня Парижа для мене стала поїздка на острів Сен-Дені (не плу¬тати із туристично культивованою вулицею з такою ж назвою). Там, на острові Сен-Дені (про який навіть не скажеш, що це острів), я мав нагоду зустрітися з українською громадою Па¬рижа (переважно пенсійного віку) і, серед інших виступаючих, провести короткі, але вибухові читання на тему «Веселись у подяку, як джміль у баку» за мотивами роману «Культ». Що ж до самого острова Сен-Дені, то він, як виявилось, у парижан вважається одним із найкримінальніших районів міста, таким
собі паризьким Сиховом-Борщагівкою. На о. Сен-Дені багато негрів. Там я справді побачив, як це — «багато негрів». А заод¬но відкрив для себе цікаву річ.
Е с е ї
У наших краях років так двадцять тому вважалося краси¬вим тримати на стіні африканські маски з гіпсу. Тепер афри¬канські маски трапяються частіше дерев’яні, із закосом під автентику. Мене завжди дивували ці маски — яких іноплане¬тян майстри намагалися зобразити цими витягнутими рисами 125 обличчя, розкосими очима, сливоподібними підборіддями?
І тільки на острові Сен-Дені, в оточенні негрів і негритосок, я зрозумів велику правду життя цих масок. Це зовсім не ху¬дожня стилізація — а навпаки, якийсь африканський гіпер- реалізм! Візьми одного африканця із Сен-Дені і одну афри¬канську маску, і нічого не станеться. Але подивися на натовп негрів, і ти впізнаєш — ось вони, ці народні типажі, всі відоб¬ражені в масках!
(Далі буде...)
Серп і Молот у Парижі-2
126
Е с е ї
Париж — місто кохання. Але перш ніж почати думати про кохання платонічно-романтичне, ти ловиш себе на думці про кохання чисто плотське. І нічого радісного в таких думках не¬має, навпаки, почуваєшся подавленим. Тому що Париж пере¬сичений сексуальними сигналами. Вони йдуть буквально зві¬дусіль — але, в першу чергу, з реклами. Ніколи не думав, що в Парижі буду ловити себе на пуританських думках про те, що ТАКУ рекламу потрібно забороняти.
Бо для мене це справді було занадто. Чому, коли рекла¬мується крем для лиця, потрібно фотографувати голу задницю якогось шістнадцятирічного дівчиська? «І Ваша бузя буде як у дитинстві!» (Дитинство! Ці педофіли тягнуть свої кошмар¬ні лапи в наше світле дитинство!) Для чого на рекламі турис¬тичної фірми (чи нового виду кредитування) зображати зако¬ханих хлопчиків-геїв?
Реклама в Парижі, а надто в центрі міста агресивна і чіпка, орієнтована в першу чергу на сексуальну привабливість. Хоч не хоч, а голі тіла (чи спокусливі дівочі обличчя) все одно при¬тягнуть твій погляд. Ну о’кей. Перші двадцять-тридцять хви¬лин такі еротичні екскурси по біґ-бордах — це нормально. Але коли ти ходиш по центру цілий день, то врешті починаєш по¬чуватися роздратованим і подавленим тою горою зайвої для
тебе інформації, яку ти виловлюєш, паралельно розглядаючи дупи на високоякісній рекламі (від того, що дупи теж високо-якісні, стає ще скрутніше).
