Так виглядає кошмар боротьби компаній за нашу увагу, наші думки і наш час. З побаченого можу сказати, що в сексу- ально-педофільній гонці рекламодавців у плані скандальності упевнено перемагають косметичні компанії з їхніми примоч- ками, притирками і припарками для того, що у багатьох пари- 127
жанок вже давно відсохло, відпало або розсмокталось.
Ну, і тут варто було 6 врешті заговорити про один з най- И більших міфів про Париж і парижанок — буцім, ці чарівні створіння — найпрекрасніше, що може зустрітися нам у цім світі. Що ж, з гордістю повідомлю, що наразі найпрекрасніші, найзвабливіші й найтендітніші дівчата, яких доводилось зу¬стрічати, локалізуються не деінде, як у неньці Україні.
Парижанки — це якась генетична відрижка від тривалих кровозмішань. Відомо, що найкрасивіші люди народжуються в портових містах, де заїжджі матроси, часто разом із чимось заразним, вливають у дружньо розпростерті лона трохи сві¬жого, яскравого генетичного матеріалу з далеких берегів. Пако розповідав, що Париж довгий час перебував у своєрідній кон-сервації власної блакитної крові. Наслідки цього кількасотліт- нього ізоляціонізму я міг щодня бачити на вулицях чи в метро. Парижанки, ці «королеви краси», нагадували мені уривок з ро-ману Роберта Шеклі «Обмін розумів»:
«Марвін помітив, що вона красива. Мініатюрна, йому за-ледве по груди, але складена бездоганно. Животик, неначе точений циліндр, горда голівка нахилена до тіла під кутом п’ять градусів (від такого нахилу щеміло серце). Риси личка досконалі, починаючи від милих шишечок на чолі й закін-
чуючи квадратною щелепою. Два яйцеклади скромно при¬криті білою атласною шалею крою “принцеса”, оголюючи лиш спокусливу смужку зеленої шкіри. Ніжки в помаранчевих обмотках, що підкреслюють гнучкі сегменти суглобів... для Марвіна вона була найсліпучішою красунею з усіх, кого йому доводилося зустрічати на Цельсії. Від її краси у Марвіна пе¬ресохло в горлі й зачастив пульс. Він піймав себе на тому, 128 ЩО не зводить очей із білого атласу, що приховував і відті¬нював високі яйцеклади. Він потупився й зауважив, що роз¬глядає сластолюбне чудо — довгу членисту ногу. Густо чер¬воніючи, він змусив себе дивитися на зморщену родиму шишечку на чолі».
Е с е ї
Саме ці ознаки — «милі шишечки на чолі», «високі яцйекла- ди», «гнучкі сегменти суглобів» — дозволяли безпомилково відрізнити істинних, родовитих парижанок від всілякої заїж¬джої швалі зі здоровим генофондом.
Приховати «високі яйцеклади» і «спокусливу зелену шкі¬ру» парижанкам допомагає неперевершене чуття стилю. Оце, напевне, і є воно — те, що підіймає худих, плескатих, криво- зубих сіромашок над фертильними, повними життєвих сил італійками та іспанками. Зодягаються парижанки неперевер¬шено. Навіть остання паризька баба так спроможеться наче¬пити хустинку чи капелюшка, що миттю на неї сходить якась магія і вона перетворюється з підстаркуватої міщанки на істо¬ту грації, елегантності й стилю.
Ту саму «магію» в Парижі освоїли й чоловіки, від чого стає незрозуміло: чи то в Парижі так багато відвертих го- мосексуалів, чи то якесь глибше тендерне зрушення, при якому чоловіки жіночнішають, а жінки перетворюються на мужеподібних Ліліт (якраз не Лоліт, а на Ліліт — тих самих,
котрі, якщо вірити легендам, були альтернативними, «тем¬ними» Євами ще там, у Раю).
Повертаючись до теми «старіння крові». Пако розповів мені, що за часів де Голля для покращення генофонду міста існував таємний указ про сприяння переселенню до Парижа мешканців інших країн. І теперішня навала турків, алжирців та негрів у Парижі — результат саме цієї програми.
