Вони з'їли десерт, випили еспресо й розрахувалися у складку (вийшло навдивовижу дешево). Потім зайшли в найближчий бар і випили по коктейлю.

– Аомамесан, вам подобається отой чоловік?

Аомаме кинула на нього погляд. Високий чоловік середнього віку, сидячи самодин скраю шинквасу, пив «Martini». Він належав до того типу чоловіків середніх літ, які в середній школі вищого ступеня успішно вчились і гордилися своїми спортивними досягненнями. Волосся в нього почало рідшати, однак обличчя залишалося молодцюватим.

– Може, й подобається, але сьогодні мене до чоловіків не тягне, – коротко відповіла Аомаме. – До того ж цей бар висококласний.

– Зрозуміло. Я просто запитала.

– Наступного разу.

Аюмі глянула на Аомаме.

– Хочете сказати, що зустрінемося наступного разу в пошуках чоловіків?

– Так, – відповіла Аомаме. – Підемо разом.

– От добре! Мені здається, що вдвох нам усе до снаги.

Аомаме пила дайкірі – ром з лимонним соком, Аюмі – коктейль «Tom Collins».

– До речі, недавно по телефону ви сказали, нібито ми наслідували лесбіянок, – сказала Аомаме. – То що ми робили?

– Аа, ви про це? – спитала Аюмі. – Нічого особливого. Просто щоб розворушитися, спробували їх наслідували. А ви що, нічого не пам'ятаєте? І ви тоді добряче захопилися.

– Нічого не пригадую. Нічогісінько, – відповіла Аомаме.

– Ми роздягайся, торкалися грудьми, цілували там одна одну…

– Цілували там? – перепитала Аомаме й поспішно озирнулася навколо. Бо в тихому барі її голос лунав занадто гучно. На щастя, її слова начебто не дійшли до чужих вух.

– Просто так. Без язика.

– Ойойой! – Аомаме потиснула пальцем скроню й зітхнула. – Це вже занадто! Що ж ми наробили?

– Вибачте, – сказала Аюмі.