– Дивно. На вашому місці я зробила б усе можливе, щоб знайти його. Якщо ви його так любите, то варто було б розшукати його й щиро зізнатися в цьому.

– Не хочу цього робити, – сказала Аомаме. – Я прагну випадково, одного дня, зустрітися з ним. Скажімо, на дорозі або в автобусі.

– Сподіваєтесь, що доля вас обох зведе.

– Чогось такого, – сказала Аомаме. – І тоді я відкриюся йому. Признаюся, що любила в житті тільки його.

– Це надзвичайно романтична думка, – здивовано сказала Аюмі. – Та мені здається, що ймовірність такої зустрічі дуже мала. Крім того, за двадцять років його обличчя, можливо, змінилося. І ви розминетеся з ним, не впізнаєте.

Аомаме хитнула головою.

– Хоч би як змінилося його обличчя, я з першого погляду його впізнаю. Не помилюся.

– Он як!

– Саме так.

– І ви, Аомамесан, вірите в таку випадкову зустріч і терпеливо її очікуєте?

– Тому завжди уважно проходжу містом.

– Гм! – промимрила Аюмі. – А вас не тривожить те, що ви його кохаєте і водночас займаєтеся сексом з іншими? Після того як вам сповнилося двадцять.

Аомаме на хвилину задумалася. Потім відповіла:

– Бо такі зв'язки проходять і нічого по собі не залишають.

Запала мовчанка, впродовж якої вони зосередилися на їжі. А тоді Аюмі сказала:

– Може здатися, ніби я лізу вам у душу, але скажіть, на двадцять шостому році життя з вами щонебудь трапилося?

Аомаме кивнула.

– Тоді сталася одна подія, яка мене повністю змінила. Але про це не варто зараз говорити. Вибачте.

– Та нічого, – сказала Аюмі. – Я не псую вам настрою своїм настирливим розпитуванням?

– Анітрохи, – відповіла Аомаме.

Принесли суп, і вони взялися його сьорбати. На якийсь час розмова перервалася. І відновилася тоді, коли вони відклали ложки, а офіціант прибрав посуд.

– Аомамесан, а ви не боїтеся?

– Чого, наприклад?

– Адже може статися так, що ви ніколи не зустрінетеся з цим чоловіком. Звісно, випадкова зустріч не виключена. Гадаю, це було б добре. Я справді вам цього бажаю. Але в дійсності існує велика ймовірність того, що зрештою вона так і не відбудеться. Та навіть якби вона й відбулася, він, можливо, виявився б жонатим. І мав би двійко дітей. Тож якби таке сталося, вам довелося б жити після того самій. Не одруженою з коханою людиною, єдиною в усьому світі. Від такої думки вам не страшно?