– Та нічого. Не турбуйтеся. Це я винна, що так упилася.

– А там у вас було все чисте. Як новісінький товар.

– Бо так воно і є насправді, – сказала Аомаме.

– Рідко користуєтесь?

Аомаме кивнула.

– Так. А ви що, маєте лесбійські нахили?

Аюмі хитнула головою.

– Уперше в житті таке робила. Правду кажу. Я сп'яніла й, крім того, була з вами, а тому подумала, що, може, було б добре так погратися, наслідувати лесбіянок. А як ви, Аомамесан, на це дивитеся?

– Не маю охоти. Лише один раз, у середній школі вищого ступеня, дійшло до цього з однією найкращою подругою. Не збиралася цього робити, просто так вийшло само собою.

– І щось тоді відчували?

– Так, відчувала, – щиро зізналася Аомаме. – Але це сталося одиноднісінький раз. Я подумала, що це погано, й більше не повторювала.

– Погано бути лесбіянкою?

– Та ні. Не тому, що погано або брудно. Просто подумала, що з цією людиною стосунки не повинні бути такими. Не хотіла щиру дружбу звести до такої примітивної форми.

– Невже? – здивувалася Аюмі. – Аомамесан, ви не проти, якщо я переночую сьогодні у вас? У такому стані не хочу повертатися до гуртожитку. Бо тоді чудова атмосфера, створена нами, за одну мить зіпсується.

Аомаме допила дайкірі й поставила склянку на шинквас.

– Переночувати можна, але тільки без жодних дивацтв.

– Гаразд. Цього не буде. Просто хочу ще трохи побути з вами, Аомамесан. Можете покласти мене будьде, навіть на підлогу. Завтра маю вихідний день, а тому вранці зможу не поспішати.

Пересівши на півдорозі в метро, Аомаме разом з Аюмі прибула у свою квартиру в Дзіюґаока. Стрілки годинника наближалися до одинадцятої. Вони обидві добре сп'яніли й хотіли спати. Аомаме постелила Аюмі на дивані й дала їй свою піжаму.

– Можна з вами трохи поспати разом на ліжку? Хочу трохи пригорнутися. Нічого особливого не робитиму. Обіцяю, – сказала Аюмі.

– Добре, – погодилася Аомаме. «Який дивний цей світ! Жінка, що досі вбила трьох чоловіків, спить у ліжку з жінкою, яка служить у поліції».

Забравшись у ліжко, Аюмі обхопила Аомаме обома руками, її тверді груди вперлися Аомаме в передпліччя. Від Аюмі відгонило алкоголем, змішаним із запахом зубної пасти.

– Аомамесан, ви не вважаєте, що мої груди надто великі?

– Нічого подібно. Вони дуже гарної форми.

– Від великих грудей можна здуріти. Вони трясуться, коли біжиш, і соромно сушити на балконі бюстгальтер з двома вазами для салату.

– Але ж чоловікам такі груди начебто подобаються.

Вы читаете 1Q84(1)
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату