49 Правдивий воїн не дрімає, Без просипу же і не п’є; Мудрує, дума, розглядає, Такий і ворогів поб’є. Ну, к чорту! швидше охмеляйся, Збирать союзних поспішайся, На нову Трою напади. Еней в чужих землях блукає, Дружину в поміч набирає, Не оплошай тепер: гляди!» 5 °Cказавши, столик ізвалила, Шкереберть к чорту все пішло: Пляшки і чарочки побила, Пропало все, як не було. Зробився Турн несамовитий, Ярився, лютовав неситий, Троянськой крови забажав. Всі страсти в голову стовкнулись, Любов і ненависть прочнулись; «На штурм, на штурм!» — своїм кричав. 51 Зібрав і кінних, і піхотних І всіх для битви шиковав; І розбишак самих одборних Під кріпость задирать послав. Два корпуси докупи звівши, А на зикратого сам сівши, На штурм їх не веде, а мчить; Мезап, Галес в другім отряді Пішли од берега к ограді, Побить троянців всяк спішить. 52 Троянці, в кріпости запершись, Енея ждали вороття; З нещастям тісно пообтершись, Біду встрічали мов шутя. Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори І на валу всі залягли; В віконця з будок виглядали І носа вон не виставляли, Шептались і люльки тягли. 53 У них поставлено в громаді, Коли на їх пан Турн напре, То всім сидіть в своїй ограді, Нехай же штурмом вал бере. Троянці так і учинили; На вал колоддя накотили І разний приправляли вар; Олію, дьоготь кип’ятили, Живицю, оливо топили, Хто лізтиме, щоб лить на твар. 54 Турн, в міру к валу приступивши, Скрізь на зикратому гасав; В розсипку кінних розпустивши, Сам як опарений кричав: «Сюди, трусливії троянці, На бой, шкодливиї поганці! Зарились в землю, мов кроти; Де ваш Еней — жіночий празник? Пряде з бабами набалдашник! Не лепсько виглянуть сюди». 55 І всі його так підкомандні Кричали, лаяли троян; Робили глузи їм досадні, Гірш нівечили, як циган. Пускали тучами к ним стріли, А деякі були так сміли, Що мали перескочить рів. Троянці уха затикали, Рутульців лайки не вважали, Хоть битись всякий з них готів. 56 Турн з серця скриготав зубами, Що в кріпості всі ні гу-гу; А стін не розіб’єш лобами, З посилку гнися хоть в дугу. Злость, кажуть, сатані сестриця, Хоть може се і небилиця, А я скажу, що може й так: Од злости Турн те компонує, Мов сатана йому диктує, Сам чорт заліз в його кабак. 57 Од злости Турн осатанівши, Велів багаття розводить, І військо к берегу привівши, Казав троянський флот спалить. Всі принялися за роботу; (На злеє всякий ма охоту), Огні помчалися к водам. Хто жар, хто губку з сірниками, Хто з головней, хто з фітилями Погибель мчали кораблям.
