Трудивсь, всю ніч очей не жмурив; Еней тож по лісу бродив. 41 Як в північ самую глухую Еней лиш тілько мав дрімать, Побачив хмару золотую, Свою на хмарі гарну мать. Венера білолика, красна, Курносенька, очима ясна І вся, як з кров’ю молоко; Духи од себе іспускала І збрую чудную держала, Явилась так перед синком. 42 Сказала: «Милий, на, Енею, Ту збрую, що ковав Вулкан; Коли себе устроїш нею, То струсить Турн, Бова, Полкан; До збруї що ні доторкнеться, Все зараз ламнеться і гнеться, Її і куля не бере; Устройсь, храбруй, коли, рубайся І на Зевеса полагайся, То носа вже ніхто не втре». 43 Сказавши, аромат пустила: Васильки, м’яту, і амбре; На хмарі в Пафос покотила. Еней же збрую і бере, Її очима пожирає, На себе панцир натягає, Палаш до бока прив’язав; Насилу щит підняв чудесний, Не легкий був презент небесний; Еней роботу розглядав. 44 На щиті, в самій середині, Під чернь, з насічкой золотой, Конала муха в павутині, Павук торкав її ногой. Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик, До його кралася змія Крилатая, з сім’ю главами, З хвостом в верству, страшна, з рогами, А звалася Жеретія. 45 Вокруг же щита на заломах Найлучші лицарські діла Були бляховані в персонах Іскусно, живо, без числа, Котигорох, Іван — царевич, Кухарчич, Сучич і Налетич, Услужливий Кузьма-Дем’ян. Кощій з прескверною ягою, І дурень з ступою новою, І славний лицар Марципан. 46 Так пан Еней наш знаряжався, Щоб дружби Турну доказать; Напасть на ворогів збирався, Зненацька копоті їм дать. Но зла Юнона не дрімає, Навильот умисли всі знає, Оп’ять Ірисю посила: Як можна Турна роздрочити, Против троянців насталити, Щоб викоренив їх дотла. 47 Ірися виль, скользнула з неба, До Турна в північ шусть в намет; Він дожидавсь тогді вертела, Хлистав з нудьги охтирський мед. К Лависі од любви був в горі, Топив печаль в питейнім морі. Так в армії колись велось; Коли влюбився чи програвся, То пуншу хлись — судьба поправся! Веселлє в душу і влилось! 48 «А що? — Ірися щебетала. — Сидиш без діла і клюєш? Чи се на тебе лінь напала? Чи все троянцям оддаєш? Коту гладкому не до мишки; Не втне, бачу, Панько Оришки! Хто б сподівавсь, що Турн бабак? Тобі не хист з Енеєм биться, Не хист з Лавинієй любиться, Ти, бачу, здатний бить собак.
Вы читаете Енеїда
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату