чортик знова пан секретар Даппертутто з нетлінною папіроскою і, не сповільнюючи ніг, таки потрафив завдати Стасьови своє питання (до Ади підморгнувши):
— Пане Парф'янський, чи готові вже назвати тему вашого відчиту?
Відповіди проте не почув, овіяний хмаркою ніжних гостес. Та й не було жадної відповіди.
Тим часом досконало вирозумілий на ситуації пан Різенбокк заїдав собі каву з тістечками, аж йому кришки на підлогу сипалися.
А які ж імениті гості снують довкола, які слави ходять отак попри нас просто! Впізнаю серед них і Жорж Занд, і Барбру Стрейзанд, і двох-трьох Аманд, і ще когось у турецьких шальварах, а рівно ж звертаю увагу на инших визначних осіб, що наш теперішній український монарх не є серед них аж так непоказний. Удається мені принагідно в Його Королівської Милості дещо запитати. От таке собі інтерв'ю-бліц.
— З якими почуттями Ви прибули до Венеції, Ваша Милосте?
— Запрошення сюди, на сей феєричний збір учених і Діячів, розцінюю яко визнання, щораз то ширше, моєї держави і мого народу.
— А в який спосіб Ви, Ваша Милосте, взагалі до Венеції добулися?
— Мене доставлено спеціяльним військовим літаком еспанських збройних сил до повітряної гавані 'Марко Польо'. Звідтам я взяв таксівку.
— І останнє запитання, Ваша Милосте. В якому готелі мешкаєте?
— Я зупинився не в готелі, а в знайомого короля Сардинії, котрий має незлу кватиру на острові Лідо.
— Сердечно дякую, Ваша Королівська Милосте.
— Нема за що. Передайте це моїм підданим
