церковного року?' Але старий капшук на це почав мене переконувати, щоб я лягав спати у нього в повітці. Туман і справді завис такою непролазною кашею, що навряд чи якийсь човен знайшовся би, щоб доставити нас до Венеції.
Усе, що відбувалось (якщо відбувалось), потім, повите для мене таємницею, бо я майже нічого не пам'ятаю — далися взнаки цілоденна втома і погана видимість. Знаю, що старий чорт таки вклав мене на ніч у себе. Куди пішов тієї ночі Станіслав, мені невідомо. Маю надію, що все-таки запопав якогось випадкового човняра, і з ним дістався до свого готелю, що, як він казав, десь на Великому Каналі, неподалік від Понте Академія.
Пригадую тільки, як гукав у туман, навздогін за його нетвердими кроками: 'Пам'ятай про душу!' І як долетіла до мене його відповідь: 'Коневі ясно!' Я осінив те місце у просторі, звідки це почулося, знаком святого хреста.
1. 'Для підняття чаші' (італ.). страва.
2. 'Так, так, я кохаю Вас!' (італ.).
3. 'Як тяжко серцеві', 'Прощавай', 'Я люблю' (італ., діял.).
4. 'Де', 'Ох, діти' (італ.).
5. 'О, як хвилює...' та 'О, живий вогонь!' (італ.).
6. 'Кожен закоханий є воїн' (італ.).
7. Спосіб грання (латин.).
8. 'Солодощі життя', 'Ось весна' (італ., арх.).
