виконувати роль провідника сакрального (трансперсонального, психо- делічного) досвіду, вона мимоволі перетворюється на техно¬логію передачі цього досвіду.
Отже, психоделічна експериментальна музика має більше спільного із психотехнологіями, ніж із естетичними вправлян- нями. Тому якщо й можна говорити про естетику чи красу сучасної музики, то виключно в тому контексті, в якому при-пустимо говорити про красу тої чи іншої психотехніки.
Сучасна електронна експериментальна музика спрямована на активізацію раніше не задіюваних (або задіюваних за не- звичайних обставин) зон свідомості. Вперше за історію сучас¬ної психоделічної музики це спроба виходу за рамки відомого найпрямішим, найрадикальнішим методом — просто пережи-ваючи це невідоме.
Тернопіль інкоґніта
Столиця галицької контркультури
Е с е ї
Теплі стосунки з Тернополем у мене почалися десь у 2003-му. Тоді, на День Незалежності мене запросили відвідати гала- концерт на даху однієї з тернопільських висоток. За визначен-ням одного з корифеїв тернопільської сцени Зоряна Безкоро- вайного, у своїх культурних провокаціях це місто вийшло за рамки анде/раунду (що значить «під землею») і перейшло на якісно новий рівень — аппер/раунд (що значить «ген там, за хмарами»).
Про сам концерт та про його закінчення у вигляді появи на даху наряду міліції я розповім трохи далі. Наразі ж —¦ загаль¬ні риси до портрета тернопільського креативного середо¬вища. Це середовище молодих, талановитих і енергійних людей справді не пасує назвати андеграундом, тому що анде¬граунд передбачає певне утискання людей у правах. Тоді як я в Тернополі ніяких слідів утискання чи ескапізму не помітив. Навпаки, в розпорядженні Молодих і Креативних Людей, про яких йде мова, є достатні ресурси, аби почувати себе більш- менш розкуто (хочеться сказати: «почувати себе як удома»). У них є кафе, де можна проводити творчі (літературні, музич¬ні, театрально-лялькові) експерименти, є креативний клуб «Рейвах», який організовує масові гуляння для неформалів, є приміщеня, де можна було (принаймні, донедавна) влаштову¬
вати рок-концерти (з достойною поваги періодичністю — раз на тиждень), є клуби, де підростаюча генерація електронних музикантів та ді-джеїв може випробувати свої знахідки. Та головне в Тернополі не матеріальні ресурси, а люди і орга-нізація. Саме вони роблять можливим існування тернопіль¬ського феномена як одної яскравої і крикливої цілісності. До незбагненної креативної потуги тернопільчан, до всього різ-номаніття музичних гуртів, самобутнис художніх знахідок та вуличних хепенінґів ми ще повернемося. А саме зараз час від-крити карти і пояснити, що
107
Е с е ї
Тернопіль — це монархія.
А точніше, Тернопіль — це столиця Галицького князівства. Державний лад — теократична монархія. Пануюча релігія — даянізм. Король — Його Світлість Даян Перший (і Вочевидь, Останній).
Очевидно, варто почати саме з нього — з Великого Комту- ра Суверенного Галицького Ордену, Корунга Галицького, Ко- роля Даяна Першого (і Прецінь, Останнього).
