Про себе в невиданій поки що книзі «Ба^апігшу» Корунг пише так: «Останній Король Галицький Даян-Ярослав Арсе- нович Монастирський, 1979 р. н. (титул успадковано по лінії Софії Данилівної, внучки Романа; повне родове прізвище: Мо- настирський — Яросінський — Комаровський — Кондрат — Чорний — фон Шварцбург). Неодружений, дітей немає».
Перші письмові згадки про діяльність на території Гали¬чини теократичної монархії (абсолютної!) датуються 2003 ро¬ком Божим, що співпадає з початком написання епохальної праці «Даянізми». У даній праці вказується, що «Суверенний Галицький Орден (СГО) є довічним оберегом Корони. Відлік
часу СГО веде од моменту вступу на посаду Великого Комту- ра. Дійсна ера розпочалася 16 серпня 1997 року од Різдва Гос-пода Нашого, коли Великим Комтуром став останній Король Галицький».
Суверенний Галицький Орден починаючи з 2003 року ви¬дає бюлетень «Вівтар», поширюваний головно через Інтернет (www.ghalychyna.ukrbiz.net), і в невеликій кількості друком (се¬ред осіб, наближених до Круля). У бюлетені містяться статті на історичну тематику (про походження галицького народу) та публіцистика політичного штабу (веселий погляд на реалії крізь призму Галицької Ідеї). У першому номері бюлетеня, як і годиться, було розміщено Статут «Суверенного Галицького Ордену», де, зокрема, декларується таке: «Метою діяльності Ордену є творення новітньої ініціативної галицької еліти і об’єднання її навколо національної ідеї... Орден є довічним оберегом Галицької Ідеї і не підлягає розпуску за жодних об- ставин.. . Орден не визнає жодного іншого режиму, вважаючи такі за окупаційні, при тім використовуючи будь-які офіцій¬ні організації для пропаганди Галицької Ідеї і творення необ¬хідних передумов Галицької державности».
Ліричний відступ. Стьоб зі стьобу зі стьобу...
Напевне, людині, котра ніколи не бачила і не чула, як ви-глядає зібрання лицарів круглого столу чи інші велезначимі для монархії події, важко уявити, що по-справжньому стоїть за деклараціями та меморандумами, що періодично виходять у світ (чи, радше, в Інтернет) під сигнатурою «Король Даян- Ярослав». Тернопільска монархія — це не гра для тих, кому за 18, це віртуальна реальність, повна містифікацій і гумору. Вона тонка, іронічна і химерна. Поскільки межа, яка відокремлює
серйозність від розіграшу, постійно тікає від спостерігача, цю «Галицьку Монархію» можна назвати стьобом зі стьобу в пе-ріоді.
«Сепаратисти»
Як на мене, вершиною специфічного гумору і творчого натхнення «галицьких сепаратистів» є випуски газети «Ві§єбі- пє \уб» (підзаголовок: «Останній галицький часопис!»; частково \09 матеріали можна знайти на блодзі жж-юзера <іа)ап_к§ та ін- тернет-ком'юніті §Ьа1усЬупа). На сторінках газети легко мож- ї на надибати таке: «Галицькі вчені, дослідивши хомо сапіенс та хомо галіціум на генетичному рівні, дійшли висновку про ріж- ницю у віці обох видів, котра становить більш ніж кілька тисяч років на користь хомо галіціум. Такий незначний для антро¬погенезу період тим не менш є ще одним свідченням прина-лежносте галичан до иншої цивілізації». Газета розрахована на вузьке коло читачів, а саме на монархічну еліту: князів, графів і т. д., тобто людей, які в курсі, хто є каштелян Белзький, а хто барон Городенщини. Є там і рубрика «Яегопапз» (!) зі зверненням до Тернопільського відділеня Партії регіонів («Су¬веренний Галицький Орден має честь задекларувати, же вес¬тиме діяльог виключно з тими учасниками передвиборчого маратону, хто втримуватиме реґійональну тотожність та щиру зацікавленість і живу участь у поступі Галицького поспіль-ства...»). Є навіть розділи про світське життя. Ось коротка замітка: “Король помер, хай живе король” — під таким деві¬зом 11 грудня відбулася закрита вечірка пам'яте дня смерти Дж. Леннона і дня уродин Дж. Моррісона. На оказії були за¬примічені блок партій Четвертого Рейвху та ПроЗсуфнутої партії у повному складі, кілька представників Шляхетної та
Імперіалістичної партії, а також амбасадор Галицької Корони в Україні, каштелян Погоринщини (пд. Волинь) Олег Худий,
