котрий одразу ж по забаві відбув до Кийова».
Е с е і
Партія Четвертого Рейвху — це Зорян Безкоровайний, один із лідерів креативного клубу «Рейвах». ПроЗсуфнута Пар¬тія — члени експериментальної нойз-ембієнт формації 78и? Олег Худий — музикант і (дозволимо собі так назвати) шоу- ИО мен локального масштабу, теж відома постать тернопільської тусні. Але про цих персон і про їх вплив на контркультурне життя Тернополя буде далі.
(Дасть Бог, далі буде...)
. ..Билык выступит еще в пяти городах Украины. В'регионах шоу самой экстравагантной украинской певицы проходят на ура, не¬приятный инцидент произошел только в Тернополе: несколько человек пытались забросать Иру яйцами.
Газета «ФАКТЫ», 21 листопада 2006 р.
Е с е ї
Тернопіль інкоґніта
Таємниці Четвертого Рейвху
Офіційним днем народження мистецько-креативного клу¬бу «Иейвах» вважається 15 лютого 2003 року. Батьком креа¬тивного клубу напевне слід вважати Зоряна Безкоровайного, відомого у простолюдді як (Великий) Зо-зо. На творчих вечо¬рах «Рейваху», які відбувалися що два тижні, виступали... втім, хто там тільки не виступав: «Неймлес» (Тернопіль), «Скай» (тоді ще теж Тернопіль), «Щастя» (Київ), «Ґодо» (Львів), «Фак¬тично самі» (Київ), «Тостер» (Львів) «Ті, що падають вгору» (Тернопіль). Це щодо рок-сцени. Електронна теж не була за¬бута: «Хаммерман знищує віруси» (Суми), «Zsuf» (Тернопіль), «Electrostatic Death» (Тернопіль), «BTR» (Львів) та інші.
Аби донести до людей сліди плодів своєї діяльності, креа- тивний клуб «Дейвах» започаткував мультимедійний альманах з такою ж назвою, який поширювався в Тернополі, а також (методом із рук в руки) по решті території країни. Альманах писався на прості сіді-ерки, виходив раз на півроку і являв собою огляд акцій клубу за останній час. На диску «Ііейваху» № 1, наприклад, є музика гуртів, що виступали на вечірці, по-езії, ознайомюючі статті з місцевими художниками та їх робо¬
тами, відеокліпи з місця події. Матеріалів справді достатньо: за чотири місяці роботи в Тернополі відіграло ЗО колективів! Чи може Львів похвалитися подібним? Не знаю.
Зорян Безкоровайний пояснює, в чому цимес мультимедій¬них альманахів як явища для українського андеграунду: «З їх допомогою зацікавлені люди могли б легко скласти уявлення про стан мистецтва в тому чи іншому місті чи регіоні. У Києві, наприклад, є декілька тусовок, але немає об’єднуючого факто¬ра, тому дуже важко уявити, що в Києві роблять митці...» Мушу визнати, що ідея фіксації різнояких контркультурних знахідок жива і сама себе реалізує. Незалежно від Тернопіль¬ської тусні дуже схожий диск (лише без визначення «мульти-медійний альманах») мені подарували в Харкові. На ньому теж є абсурдистський відео-арт, іронічний панк і впізнаваний «стьоб у періоді», про який я писав. Та й назва проекту класна: «Чорная Барада».
Зо-зо та рейвахівці мають талант проводити концерти часом у дуже несподіваних місцях. Я вже писав, що на День Незалеж¬ності 2003 року мене запросили на «Рейвах», що відбувався на даху дев’ятиповерхівки. Цей контркультурний ривок
