Дослідниками встановлено, що людина мислить так, як вона чує — звукова інформація розгортається у свідомості
лінійно. Це один із базових ґештальтів нашого звукового спри¬йняття, і він, як гадають учені, перебуває в тісному взаємозв'яз¬ку з домінуючим у нас лінійно-дискретним типом мислення.
Змінені стани свідомості часто характеризуються зміною характеру мислення. Залежно від чинника, що сприяв зміні свідомості (психоактивні речовини, медитативні практики тощо), мисленнєвий процес може змінювати свою швидкість, якісно міняти характер протікання (ставати об’ємним, ба¬гатовимірним, переходити в інтуїтивні форми — інсайти, і т. д.).
Як вже зазначалося, сприйняття звуку глибинно пов’язане із відчуттям плину часу. Створюючи відповідні звукові ефекти, музиканти цікавим чином здатні впливати на сприйняття слу¬хача. «Например, импровизации на ситаре индийских музы¬кантов, как бы останавливающих время, что достигается за счет организации его [звучання. — Л. Д.] как некоего единого звукового потока волнового типа, не расчлененного дискрет¬но на ритмические структуры периодического характера (что является основой современной европейской музыки» (Э. Ар¬темьев. «Заметки об электронной музыке» ).
Зв’язок музики і філософії як взаємопов’язаних продуктів певних типів мислення заслуговує окремого дослідження. Панівна в Європі арістотелівська логіка створила канон кла¬сичної європейської музики. Індійська метафізика породи¬ла адекватну своєму типові мислення музику, як висловився Е. Артєм’єв, «єдиного звукового потока волнового типа». До¬слідники доколумбових цивілізацій встановили, що в народ¬ностей науатль домінувало слухове сприйняття світу («співа-
ючі гриби», «розмовляючі рослини»), яке витворило уже зовсім химерні, з точки зору європейця, світоглядні системи, описані в працях К. Кастанеди.
Складна, а то й надскладна організація звукового просто¬ру в сучасній експериментальній музиці дає підстави вважати, що при її створенні та адекватному прослуховуванні повинні задіюватися нові типи мислення. Тільки за такої обставини 104 слухач може привести себе у відповідність до прослуховува- ного матеріалу і відчути порозуміння з музикою. Інакше музи- 2 ка залишиться закритою для нього, а отже, сприйматиметься як нецікава і втомлююча.
Згідно з нашими спостереженнями, більшість людей, які слухають експериментальну електронну музику, проходили через певні стимулюючі ситуації (прийом психоактивних ре-човин, спонтанний чи цілеспрямований трансперсональний досвід, внутрішня робота чи природний інтерес до питання свідомості), які служили поштовхом до актуалізації інших, окрім лінійно- дискурсивного, типів мислення. Повторне за- діяння цих зон уже є не такою складною справою, і експери¬ментальна музика, яку ми розглядаємо, цілком може виконати роль провокатора змінених станів свідомості (висадити на ізмєну:)).
Сучасна експериментальна музика дедалі більше відходить від стереотипних уявлень про музику, які панували ще кілька років тому. Міняються базові ідеї в музиці. Наприклад, змінює своє значення присутність слухача. Якщо розглянути канон класичної європейської музики, то в ньому слухач (суб'єкт) немовби відсутній, і музика немовби твориться для певного ідеального Споживача за Його ж таки Божественними прави-
лами. У сучасній експериментальній музиці про слухача (ана¬лог спостерігача у квантовій теорії) не забувається, навпаки, активна участь слухача у сприйнятті музики є винятково не-обхідною. Музиканти беруть до уваги, що, точно як результат експерименту у фізиці, результат музикування залежатиме від слухача. Тому психоделічна музика перестає бути просто му-зикою чи навіть взагалі перестає бути музикою. Поскільки в умовах сучасного суспільства музика не може
