Боги, богині і півбоги, Простоволосі, босоногі, Біжать в олимпську карвасар. Юпітер, гнівом розпалений, Влетів до них, мов навіжений, І крикнув, як на гончих псар: 2 «Чи довго будете казитись І стид Олимпові робить? Щодень проміж себе сваритись І смертних з смертними травить? Поступки ваші всі не божі; Ви на сутяжників похожі І ради мордовать людей; Я вас із неба поспихаю І до того вас укараю, Що пасти будете свиней. 3 А вам, олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фиглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам втямки. Ох, ви на смертних дуже ласі! Як грек на ніжинські ковбаси, Все лихо на землі од вас. Чрез ваші зводні, женихання Не маю я ушановання; Я намочу вас в шевський квас. 4 Або оддам вас на роботу, Запру в смирительних домах, Там виженуть із вас охоту Содомить на землі в людях. Або я лучшу кару знаю, Ось як богинь я укараю: Пошлю вас в Запорізьку Січ; Там ваших каверз не вважають Жінок там на тютюн міняють, Вдень п’яні сплять, а крадуть вніч. 5 Не ви народ мій сотворили, Не хист создать вам черв’яка; Нащо ж людей ви роздрочили? Вам нужда до чужих яка?.. Божусь моєю бородою І Гебиною пеленою, Що тих богів лишу чинів, Які тепер в війну вплетуться; Нехай Еней і Турн скубуться, А ви глядіть своїх чубів». 6 Венера молодиця сміла, Бо все з воєнними жила, І бите з ними м’ясо їла, І по трахтирах пуншт пила; Частенько на соломі спала, В шинелі сірій щеголяла, Походом на візку тряслась; Манишки офіцерські прала, З стрючком горілку продавала І мерзла вніч, а вдень пеклась. 7 Венера по-драгунськи — сміло К Зевесу в витяжку іде, Начавши говорити діло, Очей з Зевеса не зведе: «О тату сильний, величавий! Ти всякий помисл зриш лукавий, Тебе ніхто не проведе; Ти оком землю назираєш, Другим за нами приглядаєш, Ти знаєш, що, і як, і де. 8 Ти знаєш, для чого троянців Злим грекам допустив побить; Енея з пригорщею ланців Велів судьбам не потопить; Ти знаєш лучше всіх причину, Чого Еней приплив к Латину І біля Тибра поселивсь? Ти ж словом що опреділяєш, Того вовік не одміняєш; Відкіль же Турн тут притуливсь? 9 І що такеє Турн за свято, Що не вважає і тебе? Фригійське плем’я не проклято, Що всякий єретик скубе; Твої закони б ісполнялись, Коли б олимпські не мішались І не стравляли би людей. Твоїх приказів не вважають, Нарошно Турну помагають; Бо, бач, Венерин син Еней. 10 Троянців бідних і Енея Хто не хотів, той не пужав; Терпіли гірше Прометея, На люльку що огню украв.
