112 Тепер до кого прихилюся,Хто злую долю облегчить?Куди в біді я притулюся?Слабу ніхто не приглядить!Тепер прощайте всі поклони,Що получала во дні ониОд вдов, дівчат і молодиць;За дивні брови соболині,За очі ясні соколині,Що здатний був до вечерниць.113 Коли б мені твій труп достатиІ тіло білеє обмить,І з похороном поховати,До ями з миром проводить.О боги! як ви допустили,Щоб і одинчика убилиІ настромили на віхуЙого козацькую головку;Десь світ вертиться сей без толку,Що тут дають і добрим тьху.114 А ви, що Евруся згубили,Щоб ваш пропав собачий рід!Щоб ваші ж діти вас побили,Щоб з потрухом погиб ваш плід!Ох! Чом не звір я, чом не львиця?Чом не скажена я вовчиця?Щоб мні рутульців розідрать;Щоб серце вирвать з требухою,Умазать морду їх мазкою;Щоб маслаки їх посмоктать».115 Сей галас і репетованняТроян всіх в смуток привело;Плаксивеє з синком прощанняУ всіх з очей слізки тягло.Асканій більше всіх тут хлипавІ губи так собі задрипав,Що мов на його сап напав.К старій з поклоном підступивши,На оберемок ухвативши,В землянку з валу потаскав.116 А тут кричать та в труби сурмлять,Свистять в свистілки, дмуть в роги,Квилять, брат брата в батька луплять;В наскок яряться вороги.Тут ржання кінське з тупотнею,Там разний гомін з стукотнею,Скрізь клопіт, халепа, сто лих!Так в мідні клекотить гарячій,Так в кабаці кричить піддячий,Як кажуть, хоть винось святих.117 Гей, музо, панночко цнотлива,Ходи до мене погостить!Будь ласкава, будь не спесива,Дай поміч мні стишок зложить!Дай поміч битву описатиІ про війну так розказати,Мов твій язик би говорив.Ти, кажуть, дівка не бриклива,Але од старости сварлива;Прости! я, може, досадив.118 І в самій речі проступився —Старою дівчину назвав,Ніхто з якою не любився,Ні женихавсь, ні жартовав.Ох, скілько муз таких на світі!Во всякім городі, в повіті!Укрили б зверху вниз Парнас.Я музу кличу не такую:Веселу, гарну, молодую;Старих нехай брика Пегас.119 Рутульці дралися на стіни,Карабкалися, як жуки.Турн з ярости дрижав і пінив,Кричить: «Дружненько, козаки!»В свою троянці также чергуВ одбої поралися зверху,Рутульців плющили, як мух.Пускали колоддя, каміння,І враже так товкли насіння,Що у рутульців хляв і дух.120 Турн, бачивши троян роботу,Як рать рутульськую трощать,
