Мою уважить долю злую І постояти за троян. Я кошовий Еней троянець, Скитаюсь по миру, мов ланець, По всім товчуся берегам. 15 Прийшов до тебе на одвагу, Не думавши, як приймеш ти; Чи буду пити мед, чи брагу? Чи будем ми собі брати? Скажи, і руку на — в завдаток, Котора, бач, не трусить схваток І самих злійших нам врагів. Я маю храбрую дружину, Терпівших гіркую годину Од злих людей і од богів. 16 Мене найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин. Так лучше в сажівці втоплюся, І лучше очкуром вдавлюся, Ніж Турнові я покорюсь. Фортуна не в його кишені; Турн побува у мене в жмені; Дай поміч! — я з ним потягнусь». 17 Евандр мовчав і прислухався, Слова Енеєви ковтав; То ус крутив то осміхався, Енеїві отвіт сей дав: «Еней Анхизович, сідайте, Турбації не заживайте, Бог милостив для грішних всіх; Дамо вам війська в підпомогу, І провіянту на дорогу, І грошеняток з якийсь міх. 18 Не поцурайтесь хліба-солі, Борщу скоштуйте, галушок; Годуйтесь, кушайте доволі, А там з труда до подушок. А завтра, як начне світати, Готово військо виступати, Куди ви скажете, в поход; За мной не буде остановки; Я з вами не роблю умовки, Люблю я дуже ваш народ». 19 Готова страва вся стояла, Спішили всі за стіл сідать; Хоть деяка позастивала, Що мусили підогрівать. Просілне з ушками, з грінками І юшка з хляками, з кишками, Телячий лизень тут лежав; Ягни і до софорку кури, Печені разної три гури, Багацько ласих тож потрав. 20 Де їсться смачно, там і п’ється, Од земляків я так чував; На ласеє куток найдеться, Еней з своїми не дрімав. І, правда, гості доказали, Що жить вони на світі знали: Пили за жизнь — за упокой; Пили здоров’я батька з сином, І голь-голь-голь, мов клин за клином, Кричать заставив на розстрой. 21 Троянці п’яні розбрехались І чванилися без пуття. З аркадянками женихались, Хто так, а хто і не шутя. Евандр точив гостям розкази, Хвалив Іраклови прокази, Як злого Кака він убив; Якії Как робив розбої, І що для радости такої Евандр і празник учредив. 22 Всі к ночі так перепилися, Держались ледве на ногах; І на ніч в город поплелися, Які іти були в силах. Еней в керею замотався, На задвірку хропти уклався, Евандр же в хату рачки ліз; І там, під прилавком зігнувшись І цупко в бурку завернувшись, Захріп старий во весь свій ніс. 23 Як ніч покрила пеленою Тверезих, п’яних — всіх людей, Як хріп Еней од перепою, Забувши о біді своєй, Венера без спідниці, боса,
