Собою всіх людей лякалаІ все, мов помелом, мела;Ся звалась діва — цар Камилла,До пупа жінка, там — кобила,Кобилячу всю мала стать:Чотири ноги, хвіст з прикладом,Хвостом моргала, била задом,Могла і говорить і ржать.132 Коли чував хто о Полкані,То се була його сестра;Найбільш блукали по Кубані,А рід їх вийшов з-за Дністра.Камилла страшна воєвниця,І знахурка, і чарівниця,І скора на бігу була;Чрез гори і річки плигала,Із лука мітко в ціль стріляла,Багацько крові пролила.133 Така-то збірниця валялась,Енея щоб побити в пух;Уже Юнона де озлилась,То там запри кріпкенько дух.Жаль жаль Енея-неборака,Коли його на міль як рака,Завес допустить посадить.Чи він ввильне те в п’ятой части,Коли удасться змайстерить.
Частина п’ята
1 Біда не по дерев’ях ходить,І хто її не скоштував?Біда біду, говорять, родить,Біда для нас — судьби устав!Еней в біді, як птичка в клітці;Запутався, мов рибка в сітці;Терявся в думах молодець.Ввесь світ, здавалось, зговорився,Ввесь мир на його напустився,Щоб розорить його вкінець.2 Еней ту бачив страшну тучу,Що на його війна несла;В ній бачив гибель неминучуІ мучивсь страшно, без числа.Як хвиля хвилю проганяла,Так думка думку пошибала;К олимпським руки простягав.Надеждою хоть підкреплявся,Но переміни він боявся,І дух його ізнемогав.3 Ні ніч його не вгамовала,Він о війні все сумовав;І вся коли ватага спала,То він по берегу гуляв,Хоть з горя сильно ізнемігся;Мов простий, на піску улігся,Та думка спати не дала.Скажіть! тогді чи дуже спитьсяЯк доля проти нас яритьсяІ як для нас фортуна зла?4 О сон! з тобою забуваємВсе горе і свою напасть;Чрез тебе сили набираєм,Без тебе ж мусили б пропасть.Ти ослабівших укріпляєш,В тюрмі невинних утішаєш,Злодіїв снищами страшиш;Влюблених ти докупи зводиш,Злі замисли к добру приводиш,Пропав — од кого ти біжиш.5 Енея мислі турбовали,Но сон таки своє бере;Тілесні сили в кім охляли,В тім дух не швидко та замре.Еней заснув і бачить снище,Пред ним стоїть старий дідищеОбшитий ввесь очеретом;Він був собі ковтуноватий,Сідий в космах і пелехатий,Зігнувсь підпершися ціпком.6 «Венерин сину! не жахайся, —Дід очеретяний сказав, —
