Вже наприкінці травня кораблі з ткачами прибули до Оде¬си. Нова батьківщина Зустріла вигнанців сонячною погідною весною та масовими мітингами підтримки. На позачерговому засіданні секретаріату кпб(у) було прийнято рекомендаційну директиву щодо тимчасового облаштування на території пів-денної Таврії репатріаційних таборів для червоних ткачів Ямайки, з подальшим наданням цим господарствам статусу експериментальних радгоспів. Незабаром туди ж почали при-бувати й репатріанти — червоні хасиди, котрі внаслідок масо-вих маневрів Радянської армії на території Західної України змушені були змінити місце свого компактного проживання. Вже на вересень 39-го року на відведеній території були ство¬рені перші 15 експериментальних радянських господарств червоних хасидів і ткачів Кінгстона, з обмеженим правом віль¬ного товарообміну (у випадку з червоними хасидами) та до¬ступу до готової сировини (у випадку з ткачами Кінгстона). Прикметно, що на відміну від червоних хасидів, котрі відра¬зу ж перейняли умови соціалістичного побуту та трипільну систему ведення сільського господарства, переселенці-раста- мани дотримувались більш звичних методів землеробства, віддаючи перевагу традиційним видам сільськогосподарських культур і вже до 12-ї річниці Великої жовтневої революції від¬кривши дві перші артілі для обробки та збереження готової сировини.
Посівна 40-го року пройшла в умовах напруженої бороть¬би з посухою, що, втім, не завадило комунарам засадити від¬ведені їм території привезеним із батьківщини посівним ма¬теріалом і розраховувати на успішний урожай. З тими ж таки сподіваннями підійшли до посівної й червоні хасиди. Втім, уже на початку червня на території Бессарабії розпочались масові маневри Радянської армії, метою яких було перешкодити роз-повсюдженню серед місцевого пролетаріату ідей Муссоліні, що набирали в районі північного Причорномор’я все більшої по-пулярності. Представники ямайських профспілок звернулись до уряду Радянської України з ініціативою впровадження ра-дянських методів сільського господарства в районі басейну та дельти ріки Буг. Ініціативу червоних ткачів було підтримано і, заручившись підтримкою єпархіальної колегії ЕПЦ, добровіль¬ні загони ткачів Кінгстона вже взимку 40-го року перейшли закутий у кригу Буг і спустились вниз до лиману. Прикметно, що червоні хасиди переходити закутий у кригу Буг відмови¬лись, пославшись на складність та комплексність сповідуваної ними трипільної системи ведення сільського господарства. Попереду було освоєння нових земель і посівні роботи, проте на перешкоді растаманам стали воєнні дії 41-го року.
Літня воєнна кампанія 41-го не лише завадила червоним репатріантам зібрати перший урожай на освоєних землях, але й принесла пряму загрозу знищення вцілілих запасів посівно¬го матеріалу та готової сировини. Уже наприкінці червня пред- ставники ямайських профспілок звертаються безпосередньо до голови президії Калініна з проханням дати дозвіл на ство¬рення серед переселенців військових формувань із обмеженим доступом до складів озброєння та готової сировини. Незаба¬ром такий дозвіл було отримано, і вже на середину липня нар¬комат оборони переслав до київського військового округу факультативну директиву щодо легалізації як окремих вій-ськових частин Першого піхотного растафаріанського полку та Окремої залізної сотні червоних хасидів. Прикметно, що самі червоні хасиди з подібними проханнями до голови пре¬зидії Калініна не звертались, пославшись на необхідність ева¬куації об’єктів народного господарства.
Уже в серпні 41-го репатріанти отримали бойове хрещен¬ня. Згідно з загальним планом літньої кампанії, ткачі Кінг¬стона зайняли кругову оборону в дельті ріки Буг, тоді як червоним хасидам дісталась стратегічно важлива ділянка в особливо посушливому районі південної Таврії. Слід за¬значити, що складні погодні умови, а також обмежений до¬ступ до складів озброєння та готової сировини тривалий час не дозволяли командному складу растафаріан перейти до контрнаступальних дій. Втім, проведений об’єднаними парафіями Ефіопської православної церкви в екзилі збір коштів допоміг представникам ямайських профспілок зібра¬ти достатню суму для закупівлі в тимчасового уряду Алжи¬ру кількох одиниць бойової техніки італійського виробниц¬тва. Прикметно, що посередником у цій операції виступив сам Муссоліні, котрий вже тривалий час намагався позбутись кількох важких танків виробництва 1916 року, проводячи отримані гроші офшором через кіпрське представництво німецького народного банку. Вже наприкінці вересня бойо¬ву техніку було нелегально завантажено на кораблі в одно¬му з турецьких портів і під виглядом комбайнів для зби-рання бавовни відтранспортовано в невідомому напрямку. Проте після несподіваного нальоту радянської авіації до територіальних вод України ввійшов лише один танкер зі
смертоносним вантажем на борту. В перших числах жовтня панцирник «Червона Абіссінія» був у розпорядженні ямай¬ських бійців. Тоді ж об’єднане командування червоних репат¬ріантів розробляє унікальну за своїми інженерно-
