Домогосподаркою.
Синку, як ти думаєш — які в тебе шанси?
Ну, я не знаю.
Ми знаємо. Давай так, синку — домогосподаркою ти ста¬неш наступного разу. А ми тебе зробимо Елвісом. Хочеш ста¬ти Елвісом?
А ви можете зробити мене домогосподаркою?
Синку, послухай нас, те, що ми пропонуємо, має тебе заці-кавити. Ми зробимо тебе справжнім Елвісом, справжнім Ел¬вісом у білому костюмі з діамантами. Ти будеш ходити в еко¬логічно-чистому одязі, ти будеш носити армійську спідню
білизну, ти виймеш усі скалки з сердець наших матерів. Ну, то що — по руках?
Добре, а як же мама?
Мама спить.
Давайте її розбудимо. Всі разом.
Думаємо, не варто. Твоя мама, синку, не хоче бачити оче-видних речей. Вона захищає тебе від твоїх вірних друзів, себ¬то від нас. Вона ховає тебе в своєму животі, ніби ти кенгуру, але ж ти не кенгуру, правильно, ти Елвіс.
Так, я не кенгуру.
Ось бачиш. Твоя мама не розуміє очевидних речей — нас все одно не можна позбутись, рано чи пізно вона прийде до нас, прийде до наших офісів і супермаркетів, прийде домов¬лятись про твоє майбутнє, прийде його влаштовувати, при¬йде просити соціальної допомоги. Вона не розуміє, що не¬залежно від того, хоче вона того чи ні, незалежно від того, чи хочемо цього ми, ми не можемо одне без одного, ми в системі, синку, це як у випадку з тобою — ось ми знайшли тебе, ось ми розмовляємо з тобою, про щось говоримо, і вся різниця між нами лише в тому, з якого боку маминого жи¬вота ми знаходимось.
А мама про це знає?
Мама, синку, знає про все.
Добре. Скільки?
Ось, це інша річ. Десять.
Скільки?
Десять. Десять баксів.
Добре — п’ять тепер, п’ять після народження.
