Не купую! — ридає вона. — І ніколи не купувала! Ніколи! Жодного прального порошку!!!
156
о н <
X
М
О *
(А
Саме в пеклі! — відповідає він.
Тільки не в пеклі! — розпачливо кричить вона йому.
В пеклі! — відповідає він із пекла.
Є, є, — думає він, — ось так ми працюємо з постійними клієнтами, ось так ми підтримуємо корпорацію, хай наступ¬ного разу знає, як розмовляти з нашими рекламними аген¬тами, я її наскрізь бачу, аякже, хотіла мене кинути, бач що надумала, порошок, говорить, пральний порошок, так ніби я не знаю, що в неї на умі, аякже, аякже, корпорація мені платить за мою роботу, я знаю всі ці історії про страхов¬ки і соціальну службу, третій місяць, третій місяць чистий, третій місяць, ще чотири — і кінець реабілітаційного курсу, іяїбав...
Я знаю, — думає вона, — я знаю, чого вони від мене хочуть. Вони стоять під дверима ванної кімнати, коли я беру душ, сто¬ять і слухають, як вода стікає по моєму животу, вони прихо¬дять ремонтувати мою пральну машину і вставляють у неї жучки й датчики, вони підслуховують рівний розмірений шум . її двигуна, вони хочуть зупинити це безстрашне серце моєї пральної машини, ось чого вони хочуть. Коли мій син вирос¬те і стане справжнім Елвісом, він буде носити білосніжний екологічно-чистий одяг, він вийме з мого серця всі скалки, він зробить так, що трояндові пелюстки лежатимуть у моїх кише¬нях, і навколо не буде нічого, лише білий-білий сніг, і білі-білі квіти, і ще цей білий-білий чортів траханий порошок.
Як харчуватися в супермаркетах
І тоді директор фабрики, яка виготовляє екологічно чисті памперси, говорить — нічого, вона все одно не зможе відмо¬витись від наших послуг, наш бізнес побудований таким чи¬ном, що жодна суча домогосподарка не зможе врешті обійтись без наших чортових памперсів, рано чи пізно вона прийде за ними, прийде до великих прозорих супермаркетів, наповнених нашими памперсами — найкращими на ринку, рано чи пізно вона все одно за ними прийде. І знаєте чому? Чому? — питаєть¬ся рада директорів.
Тому що система завжди тримає руку на крані. В той час, як ти займаєшся своєю самотністю, вона вміло регулює кла¬пани. В той час, як ти намагаєшся зробити щось зі своєю ва¬гітністю, вона підвищує силу напруги. В той самий час, як ти займаєшся домашнім господарством, система тримає свою руку на цьому невидимому крані. І коли вона тримає одну
руку на крані, знаєте, що вона робить іншою рукою? Ви знає¬те, що в цей час вона робить іншою рукою? Ні, — відповідає рада директорів, — ми не знаємо. А ви хочете про це дізнатись? Так, — відповідає рада директорів, — ми хочемо.
