Мем, — продовжує він, — послухайте, мем, я знаю, що у вас в голові — порошок, цей чортів траханий порошок, пральний порошок для вашої безрозмірної пральної маши¬ни, для цієї корови вашого побуту, великої рогатої худоби постіндустріального суспільства. Пральна машина, яку ви годуєте жертовною кров’ю розтерзаних кроликів, машина, яку ви обклеюєте порнолистівками, яку ви обписуєте фа¬шистськими гаслами — це вона приходить вночі до вас у спальню і тривожно стогне над вами, це вона знищує ваші запаси прального порошку, це вона викидає зі свого нутра
рештки домашніх тварин і ваш пошматований одяг. Ага, мем, саме так — пральна машина, цей електричний стілець для мідл-класу, вона убиває вас своєю чорною енергетикою, про¬биває ваші чакри, ви знаєте, мем, що вона робить, коли ви засинаєте? Спитайте, спитайте у мене, що вона робить, коли ви засинаєте, мем.
Ні, кричить вона йому, тільки не пральна машина, не чіпай її, тільки не вона.
Йо, мем, — насідає він, — як це — не вона? Саме вона, хто ж іще. Для кого ви купуєте весь цей пральний порошок?
Тільки не пральна машина, — плаче вона.
155
о н < X
X
о е: Ю
Коробки, великі картонні коробки з порошком усередині. Мішки порошку, цілі мішки порошку, для кого ви це купуєте, скажіть, мем?
Ні, — просить вона, — ні.
Заради світлої пам’яті мого тата, пілота-бомбардувальника, скажіть, мем.
О, тільки не це, — стогне вона.
Скажіть, скажіть мені, мем, що ви з ним робите, куди ви його діваєте, весь цей чортів траханий порошок?!
Але я не купую прального порошку! — кричить вона.
Як не купуєте? — раптом зупиняється він.
Тоді хто, хто купує весь цей чортів траханий пральний по¬рошок? Хто? Я? Я, мем, уже три місяці не купую собі порошку, тому що я чистий, три місяці чистий, і горіти вам у пеклі, мем, разом із вашою пральною машиною, горіти вам у пеклі! — каже він і вибігає на вулицю.
Ні! — кричить вона йому навздогін, — тільки не в пеклі!
