– Та ні, це не так. Просто я не зовсім розумію. Ви – молода, вродлива, а я такого віку, що годжуся вам у батьки…
– Я вас прошу, не верзіть дурниць. Хоч би яким був ваш вік, я – не ваша непутяща дочка, а ви – не мій непутящий батько. Гадаю, ви це зрозуміли. Від такого узагальнення тільки нерви псуються. Мені просто до вподоби лиса голова. Її форма. Розумієте?
– Я ще не настільки лисий, щоб про це говорити. Це правда, що невелику залисину маю…
– Годі ж бо! – сказала Аомаме, ледве стримуючись, щоб не насупити обличчя. Потім трохи зм'якшила голос. Бо негоже надмірно лякати співрозмовника. – І так непогано. Я вас прошу: не говоріть нісенітниць.
«Хоч би що ви казали, але у вас голова таки лиса, – подумала Аомаме. – Якби під час перепису населення стояла графа „лисий“, то ви поставили б у ній свою галочку. Якби їхали до неба, то до неба лисих, а якби до пекла, то до пекла лисих. Зрозуміли? А якщо зрозуміли, то не відвертайте очей від дійсності. Ну, їдьмо! Прямісінько до неба лисих. Негайно!»
Чоловік розплатився, і вони удвох подалися до його номера.
Його прутень справді виявився трохи більшим за середній, але не набагато. Зізнання чоловіка справдилося. Аомаме вміло з ним погралася, щоб став твердим. Скинула блузку й спідничку.
– Напевне, ви думаєте, що в мене циці маленькі, – поглядаючи на чоловіка, холодним голосом сказала вона. – Мабуть, зневажаєте за те, що вони в мене малі, а прутень у вас великий. Може, почуваєтеся ошуканим.
– Та ні, я так не думаю. Ваші груди зовсім немалі. І дуже гарної форми.
– Невже? – сказала Аомаме. – А знаєте, я не завжди ношу бюстгальтер з мереживом. Але в роботі доводиться. Коли хочу показати груди.
– А що ж це за така робота у вас?
– Я ж вам раніше твердо сказала, що говорити тут про неї не збираюся. Та хоч би якою вона була, з жінкою всякі неприємності трапляються.
– І з чоловіком у житті таке буває.
– Але ж вам не доводиться носити бюстгальтер з мереживом, коли ви цього не хочете.
– Це правда, але…
– Не кажіть, що ви все розумієте. У жінок набагато скрутніше життя, ніж у чоловіків. Ви колинебудь на високих каблуках спускалися крутими сходами? Перелазили через паркан у тісній мініспідничці?
– Пробачте, – щиро сказав чоловік.
Аомаме повернула руку за спину, зірвала бюстгальтер і кинула на підлогу. Стягла і скрутила в клубок панчохи. Після того лягла на ліжко і знову почала гратися з прутнем.
– Яка чудова штучка! Я в захваті. З гарною формою й ідеальною величиною. Тверда, немов корінь дерева.
– Спасибі за такі слова, – наче трохи заспокоївшись, сказав чоловік.
– О, любка вас зараз добре обласкає й порадує!
– Може, перед тим станете під душ? Адже спітніли.
– Та перестаньте! – сказала Аомаме. І, ніби попереджаючи, легенько пальцем постукала по правому яєчку. – Я ж прийшла сюди, щоб займатися сексом, а не для душу. Зрозуміли? Передусім –
– Зрозуміло, – сказав чоловік.
Погладжуючи після любощів відкриту шию виснаженого чоловіка, що лежав долілиць на ліжку, Аомаме відчула сильне бажання штрикнути гострим вістрям свого інструмента
