– Можливо, ви маєте рацію. Незалежно від того, який зараз рік і де я перебуваю, я хочу з ним зустрітися. Будьщо зустрітися. Лише в цьому не сумніваюся. Лише в цьому твердо впевнена.
– Якщо ви не проти, то я спробую звернутися по допомогу до поліції. Якщо тільки дасте мені інформацію про нього, то, можливо, дізнаєтеся, де він зараз і що робить.
Аомаме захитала головою.
– Прошу вас, не шукайте. Як я вже вам, здається, казала, я одного разу десь з ним
– Та це ж серійна любовна драма, чи не так? – здивувалася Аюмі. – Такі речі мені подобаються. Тремчу від захоплення.
– А насправді грати в ній роль надзвичайно важко.
– Розумію, що важко, – відповіла Аюмі. І легенько натиснула пальцем на скроню. – І хоча ви маєте коханого, вам іноді хочеться віддаватися незнайомому чоловікові.
Аомаме легенько постукала нігтем по краю тонкої склянки.
– Мушу робити. Як жива людина, щоб підтримати рівновагу.
– А хіба через це ваше кохання не зазнає шкоди?
– Це – наче тибетське колесо страждання. Колесо крутиться, а цінності й почуття навколо нього то піднімаються, то опускаються. То блищать, то занурюються в пітьму. Однак правдиве кохання, приєднане до колеса, не змінюється, – відповіла Аомаме.
– Чудово! – сказала Аюмі. – Тибетське колесо страждання?
І вихилила рештки вина.
Через два дні, після восьмої вечора, подзвонив Тамару. Як завжди, не привітавшись, почав відверту ділову розмову.
– Завтра пополудні маєте вільний час?
– На цей час нічого в мене не заплановано, тож можу завітати до вас у зручну годину.
– Половина п'ятої підходить?
Аомаме погодилася.
– Гаразд, – сказав Тамару. Було чути, як скрипить папір під сильним тиском кулькової ручки.
– До речі, Цубасатян здорова? – спитала Аомаме.
– Здається, здорова. Мадам щодня до неї заходить, піклується. Схоже, дівчина прихилилася до мадам.
– От і добре.
– Авжеж. Однак, з другого боку, сталася дуже неприємна річ.
– Неприємна річ? – спитала Аомаме. Вона знала, що в такому випадку, коли Тамару казав про щось «дуже неприємне», насправді йшлося про щось «страшно неприємне».
– Собака загинула, – повідомив Тамару.
– Може, Бун?
