– А ви, Аомамесан, що зараз робите?

– Готую вечерю.

– Завтра маєте вільний час? Як настане вечір…

– Маю, але не збираюся робити того, що недавно. Бо даю своєму організму трохи перепочити.

– Так, і мені це не завадить. Просто я зараз подумала, що хотіла б з вами зустрітись і трохи погомоніти.

Аомаме на мить задумалася над сказаним. Але відразу нічого не вирішила.

– Послухайте, я зараз зайнята – тушкую овочі, – сказала вона. – Ви не могли б подзвонити ще раз за півгодини?

– Гаразд. Ще раз подзвоню за півгодини.

Поклавши слухавку, Аомаме закінчила тушкувати овочі. Потім приготувала суп з місо та пророслими соєвими бобами й з'їла все це разом із нечищеним рисом. Випила півбанки пива, а решту вилила в умивальник. Коли помила посуд і, сівши на дивані, передихнула, знову зателефонувала Аюмі.

– Я подумала, що було б добре разом повечеряти, – сказала вона. – Бо завжди їсти самій нудно.

– А хіба ви завжди їсте самі?

– Я мешкаю в гуртожитку на повному пансіоні, а тому за їдою завжди всі між собою гучно перемовляються. А мені іноді хочеться посмакувати чимось особливим у тихій атмосфері. Денебудь у модному ресторані. Але самій іти туди не хочеться. Розумієте мій настрій?

– Звичайно.

– Але в такий час навколо нема людини, з якою я могла б разом пообідати. Ні чоловіка, ні жінки. Загалом усі схожі на завсідників якоїсь убогої пивнички. І от я подумала, чи не можна було б піти кудись з вами. Вас це не обтяжить?

– Та ні, зовсім, – відповіла Аомаме. – Гаразд, підемо кудись перекусити чогось смачного. Бо я теж давно цього не робила.

– Справді? – запитала Аюмі. – Це чудово!

– Завтра підходить?

– Так, завтра в мене якраз вихідний день. А гарний ресторан десь знаєте?

Аомаме назвала французький ресторан у Ноґідзака.

Почувши цю назву, Аюмі затамувала подих.

– Аомамесан, а хіба це не страшно відомий ресторан? В одному журналі я читала, що там ціни непомірно високі й стіл треба замовляти за два місяці наперед. З моєю зарплатою, гадаю, мені нема туди дороги.

– Не турбуйтеся. Його власник і шефкухар – член нашого клубу, якого я треную особисто. Даю йому також поради щодо поживності страв їхнього меню. Якщо попрошу його, то він надасть нам стіл і сильно знизить ціни. Але натомість стіл, можливо, не буде найкращим.

– Та я не проти того, щоб сидіти навіть у стінній шафі.