Що Турн троянців так локшив;Стогнав жалчіше Прометея,Бо був од рани єлє жив.Япид, цилюрик лазаретний,Був знахур в порошках нешпетний,Лічить Енея приступав:По локті руки засукає,За пояс поли затикає,Очками кирпу осідлав.136 І зараз приступивши к ділу,Він шпеник в рані розглядав;Прикладовав припарки к тілуІ шилом в рані колупав.І шевську смолу прикладає,Но все те трохи помагає;Япид сердешний чує жаль!Обценьками питавсь, кліщами,Крючками, щипцями, зубами,Щоб вирвать проклятущу сталь.137 Венери серце засвербілоОд жалю, що Еней стогнав;Підтикавшись — ану за діло;І Купидончик не гуляв.Шатнулись, разних трав нарвали,Зцілющої води примчали,Гарлемпських капель піддали,І, все те вкупі сколотивши,Якісь слова наговоривши,Енею рану полили.138 Таке лікарство чудотворнеБоль рани зараз уняло,І стрілки копій це упорнеБез праці винятись дало.Еней наш знова ободрився,Пальонки кубком підкрепився,В пайматчину одігся бронь.Летить оп’ять врагів локшити,Летить троянців ободрити,Роздуть в них храбрости огонь.139 За ним фригійські воєводи,Що тьху, навзаводи летять;А військо — в лотоках як водиРевуть, все дном наверх вертять.Еней лежачих не займає,Утікачів нізащо має,А Турна повстрічать бажа.Хитрить лукавая Ютурна,Яким би побитом їй ТурнаСпасти од смертного ножа.140 На хитрости дівчата здатні,Коли їх серце защемить;І в ремеслі сім так понятні,Сам біс їх не перемудрить.Ютурна з облака злетіла,Зіпхнула братня машталіраІ стала коней поганять;Бо Турн ганяв тогді на возі,Зикратий же лежав в обозі,Не в силах бігать ні стоять.141 Ютурна, кіньми управляя,Шаталась з Турном між полків,Як од хортів лиса виляя,Спасала Турна од врагів.То з ним наперед виїзжала,То вмиг в другий кінець скакала,То не туда, де був Еней.Сей бачить хитрость тут непевну,Трусливость Турнову нікчемну,Нап’явсь в погонь зо всіх гужей.142 Пустивсь Еней слідити ТурнаІ дума з ока не спустить;Но мавка хитрая ЮтурнаІ тут найшлася кулю злить.К тому ж Мессап, забігши збоку,Зрадливо, зо всього наскоку,Пустив в Енея камінець;Но сей, по щастю, ухиливсяІ камінцем не повредився,З султана ж тілько збивсь кінець.143 Еней, таку уздрівши зраду,Великим гнівом розпаливсь;Гукнув на всю свою громадуІ тихо Зевсу помоливсь.Всю рать свою вперед подвинув
