Агу! Троянцям легче стало, І тяжке горе з серця спало, Уже бо думали пропасть. З людьми на світі так буває: Коли кого міх налякає, То послі торба спать не дасть. 8 Уже троянці вгамовались, Могоричу всі потягли; І, мов меньки, повивертались, Безпечно спати залягли; Аж ось поромщик їх, проноза, На землю впав, як міх із воза, І, мов на пуп, репетовав: «Пропали всі ми з головами, Прощаймось з тілом і душами, Остатній наш народ пропав. 9 Заклятий острів перед нами, І ми його не минемо, Не пропливем нігде човнами, А на йому пропадемо; Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І дуже злая на людей; Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей. 10 Не будеш тут ходить на парі, А зараз підеш чотирма; Пропали, як сірко в базарі! Готовте шиї до ярма! По нашому хахлацьку строю Не будеш цапом, ні козою, А вже запевне що волом: І будеш в плузі похожати, До броваря дрова таскати, А може, підеш бовкуном. 11 Лях цвенькати уже не буде, Загубить чуйку і жупан, І «не позвалям» там забуде, А заблеє так, як баран. Москаль — бодай би не козою Замекекекав з бородою; А прус хвостом не завиляв, Як, знаєш, лис хвостом виляє, Як дуже Дойда налягає, І як Чухрай угонку дав. 12 Цесарці ходять журавлями, Цирцеї служать за гусар І в острові тім сторожами. Італіянець же маляр, Ісквапнійший на всякі штуки Співак, танцюра на всі руки, Уміє і чижів ловить; Сей переряжен в обезяну, Ошийник носить із сап’яну І осужден людей смішить. 13 Французи ж, давнії сіпаки, Головорізи-різники, Сі перевернуті в собаки, Чужі щоб гризли маслаки. Вони і на владику лають, За горло всякого хватають, Гризуться і проміж себе: У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе. 14 Повзуть швейцарці черв’яками, Голландці квакають в багні, Чухонці лазять мурав’ями, Пізнаєш жида там в свині. Індиком ходить там гишпанець, Кротом же лазить португалець, Звірку є шведин вовком там, Датчанин добре жеребцює, Ведмедем турчин там танцює; Побачите, що буде нам». 15 Біду побачив неминучу, Троянці всі і пан Еней Зібралися в одну всі кучу Подумать о біді своєй, І миттю тут уговорились, Щоб всі хрестились і молились, Щоб тілько острів їм минуть. Молебень же втяли Еолу, Щоб вітрам, по його ізволу, В другий бік повелів дмухнуть. 16 Еол молебнем вдовольнився І вітрів зараз одвернув, Троянський плав перемінився, Еней буть звірем увильнув.
