Прийшов к троянцям помаленькуІ крався нишком, потихеньку,Де їм велів себе пождать.Троянці покотом лежалиІ на дозвіллі добре спали —Еней і сам уклався спать.
Частина четверта
1 Борщів як три не поденькуєш,На моторошні засердчить;І зараз тяглом закишкуєш,І в буркоті закендюшить.Коли ж що напхом з’язикаєшІ в тереб добре зживотаєш,То на веселі занутрить;Об лихо вдаром заземлюєш,І ввесь забуд свій зголодуєш,І біг до горя зачортить.2 Та що абищоти верзлялом,Не казку кормом солов’ять:Ось ну, закалиткуй брязкалом,То радощі заденежать.Коли давало сп’ятакуєш,То, може, чуло зновинуєш,Якщо з тобою спередить:Куди на плавах човновати,Як угодили ЮнонатиІ як Еней замінервить.3 Мене за сю не лайте мову,Не я її скомпоновав;Сивиллу лайте безтолкову,Її се мізок змусовав:Се так вона коверзовала,Енеєві пророковала,Йому де поступатись як;Хотіла мізок закрутити,Щоб грошей більше улупити,Хоть бідний був Еней і так.4 Та треба з лиха догадаться,Як прийде узлом до чогось;А з відьмою не торговаться,Щоб хлипати не довелось.Подяковав старую сукуЕней за добрую науку,Шагів з дванадцять в руку дав.Сивилла грошики в калитку,Піднявши пелену і свитку, —Ізслизла, мов лихий злигав.5 Еней, ізбувши сучу бабу,Якмога швидше на човни,Щоб недала Юнона швабу,Що опинився б в сатани.Троянці, в човни, посідавшиІ швидко їх поодпихавши,По вітру гарно поплили;Гребли з диявола всі дружно.Що деяким аж стало душно,По хвилі весельця гули.6 Пливуть — аж вітри забурчалиІ закрутили не шутя,Завили різно, засвистали,Нема Енеєві пуття!І зачало човни бурхати,То сторч, то набік колихати,Що враг устоїть на ногах;Троянці з ляку задрижали,Як лиху помогти — не знали;Іграли тілько на зубах.7 Як ось став вітер ущухати,І хвилі трохи уляглись;Став місяць з хмари виглядати,І звізди на небі блись-блись!
