124 Се вдови бідні, безпомощні, Яким приюту не було; Се діви чесні, непорочні Яким спідниці не дуло; Се що без родичів остались… І сиротами називались, А послі вбгались і в оклад; Се що проценту не лупили, Що людям помагать любили, Хто чим багат, то тим і рад. 125 Тут также старшина правдива, Бувають всякії пани; Но тілько трохи сього дива, Не квапляться на се вони! Бувають військові, значкові, І сотники, і бунчукові, Які правдиву жизнь вели; Тут люде всякого завіту, По білому єсть кілько світу, Которі праведно жили». 126 «Скажи ж, моя голубко сиза, — Іще Еней яги спитав. — Чом батька я свого Анхиза І досі в вічі не видав? Ні з грішними, ні у Плутона, Хіба йому нема закона, Куди його щоб засадить?» «Він божої, — сказала, — крові, І по Венериній любові, Де схоче, буде там і жить». 127 Базікавши, зійшли на гору, На землю сіли оддихать, І, попотівши саме впору, Тут принялися розглядать, Анхиза щоб не прогуляти, Обридло-бо і так шукати; Анхиз же був тогді внизу, І, похожавши по долині, Об миленькій своїй дитині Водив по мізку коверзу. 128 Як глядь на гору ненароком, І там свого синка уздрів, Побіг старий не просто — боком І ввесь од радости згорів. Хватавсь з синком поговорити, О всіх спитатись, розпросити І повидатись хоть часок; Енеєчка свого обняти, По-батьківській поціловати, Його почути голосок. 129 «Здоров, синашу, ма дитятко! — Анхиз Енеєві сказав. — Чи се ж тобі таки не стидно, Що довго я тебе тут ждав? Ходім лишень к моїй господі, Та поговорим на свободі, За тебе будем мірковать». Еней стояв так, мов дубина, Котилась з рота тілько слина, Не смів мертвця поціловать. 130 Анхиз, сю бачивши причину, Чого синочок сумовав, І сам хотів обнять дитину — Та ба! уже не в ту попав; Принявсь його щоб научати І тайности йому сказати, Який Енеїв буде плід, Якії діти будуть жваві, На світі зроблять скілько слави, Яким то хлопцям буде дід. 131 Тогді-то в пеклі вечерниці Лучились, бачиш, як на те, Були дівки та молодиці І там робили не пусте: У ворона собі іграли, Весільних пісеньок співали, Співали тут і колядок; Палили клоччя, ворожили, По спині лещатами били, Загадовали загадок. 132 Тут заплітали джерегелі, Дробушечки на головах; Скакали по полу вегері, В тісної баби по лавках;
Вы читаете Енеїда
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату