Їх сицилійці як уздріли, То з города, мов подуріли, До моря бігли всі встрічать. Тут між собою розпитались, Чоломкались і обнімались, Пішли до короля гулять. 7 Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав, І, зараз попросивши в хату, Горілкою почастовав; На закуску наклали сала, Лежала ковбаса чимала І хліба повне решето. Троянцям всім дали тетері І відпустили на кватері: Щоб йшли, куди потрапить хто. 8 Тут зараз підняли банькети Замурмотали, як коти, І в кахлях понесли пашкети, І киселю їм до сити; Гарячую, м’яку бухинку, Зразову до рижків печінку, Гречаний з часником панпух. Еней з дороги налигався І пінної так нахлестався, Трохи не виперсь з його дух. 9 Еней хоть трохи був підпилий, Та з розумом не потерявсь; Він син був богобоязливий, По смерти батька не цуравсь. В сей день його отець опрягся, Як чикилдихи обіжрався, — Анхиз з горілочки умер. Еней схотів обід справляти І тут старців нагодовати, — Щоб біг душі свій рай одпер. 10 Зібрав троянську всю громаду І сам пішов надвір до них, Просить у їх собі пораду, Сказав їм річ в словах таких: «Панове, знаєте, трояне І всі хрещенії миряне, Що мій отець бував Анхиз, Його сивуха запалила І живота укоротила, І він, як муха в зиму, зслиз. «Зробити поминки я хочу, Поставити обід старцям — І завтра ж — далі не одстрочу. Скажіте: як здається вам?» Сього троянці і бажали, І всі уголос закричали: «Енею, боже поможи; Коли же хочеш, пане, знати, І сами будем помагати, Бо ми тобі не вороги». 12 І зараз миттю всі пустились Горілку, м’ясо куповать, Хліб, бублики, книші вродились, Пійшли посуди добувать; І коливо з куті зробили, Сити із меду наситили, Договорили і попа; Хазяїнів своїх ззивали, Старців по улицям шукали, Пішла на дзвін дякам копа. 13 На другий день раненько встали, Огонь надворі розвели І м’яса в казани наклали, Варили страву і пекли. П’ять казанів стояло юшки, А в чотирьох були галушки, Борщу трохи було не з шість; Баранів тьма була варених, Курей, гусей, качок печених, Досита щоб було всім їсть. 14 Цебри сивушки там стояли І браги повнії діжки; Всю страву в вагани вливали І роздавали всім ложки. Як проспівали «со святими», Еней обливсь слізьми гіркими, І принялися всі трепать; Наїлися і нахлистались, Що деякі аж повалялись… Тогді і годі поминать. 15 Еней і сам со старшиною Анхиза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав;
