якості. Оповідка друга

С. 304. Мартуччо Гоміто - з цим іменем не пов'язано жодних документальних свідчень, однак воно було досить розповсюдженим в ті роки в Неаполітанському королівстві. Гоміто - або Коміто означало «капітан озброєного корабля».

С. 305. Карапреза - ім'я жінки походить від назви трапансь-кої колонії, що була заснована на узбережжі Тунісу і населення якої займалось рибальством та виловом коралів.

С. 306. Цар Абдаллах - викривлене Муліабдела, ім'я могло належати одному з двох тодішніх султанів хасидської династії у Тунісі - Абу Абд Аллаху Мухамеду І (1249-77), або Абу Абд Аллаху Мухамеду II (1295- 1309). Оповідка третя

С. 308. П'єтро Боккамацца - існувало на той час дві родини Боккамаццо: Боккамаццо ді Сант'Анджело і Боккамаццо дел Кар-дінале. До першої належала Анджела, дочка Ніколао Боккамацца, можливо внучка Аньолелли, до другої - дружньої партії Орсіні, як і герой цієї оповідки - Джованні Боккамацца, призначений кардиналом, що помер у 1309 році в Авіньоні.

С. 309. «В Римі, що колись був усьому світові голова, а тепер на хвоста звівся…» - іронічне переінакшення лозунгу, що викарбовувався на римських монетах («Roma caput mundi» - Рим - голова світу). Мається на увазі період 1309-1377 pp., коли папи жили не в Римі, а в Авіньйоні і залежали від французького короля. Той період вважався добою найглибшого занепаду Риму.

Ананья - містечко на південь від Риму, батьківщина і улюблене місце перебування папи Боніфація VIII. П'єтро і Аньолел-ла, ймовірно тікали шляхом Віа Латина, яким на раз подорожував до Неаполя сам Боккаччо.

Орсіні - шляхетний римський рід. Ліелло ді Кампо ді Фйоре - представник цього роду, його ім'я походить від місця знаходження його володінь. Ліелло, або Лелло - скорочене від Рафаелло. Оповідка четверта

С. 313. Мессер Ліціо да Вальбона - історична особистість, відома своєю щедрістю і духовністю. Був гвельфським володарем містечка Вальбона, що у Тоскансько-Романьольських горах, товаришував з бургомістром Флоренції Гвідо Новелло, брав участь у повстанні проти влади синьйорів із Форлі, підписав мирну угоду з кардиналом Болоньї.

Річчардо Манарді да Бреттіноро - представник шляхетного роду Манарді, синьйорів Бреттіноро, про якого не збереглось ніяких історичних відомостей. Оповідка п'ята

С. 319. Фано - містечко на Адріатичному узбережжі, південніше Пезаро.

Гвідотто з Кремони, Джакоміно з Павії, Джанноле ді Севері-но, Мінгіно ді Мінголе - щодо цих героїв, не було можливим знайти їх реальні прототипи; Кремона, Павія, Фаенца - міста на півночі Італії, Джанноле і Мінгіно (скорочене від Домені-ко) - імена, досить поширені у середньовічній Фаенці.

«…місто Фаенца після довгої розрухи воєнної знову до хорошого прийшло стану…» - період затишшя, коли Фаенца була вільною комуною під номінальною владою папи.

С. 321. «…коли Фаенцу здобули й сплюндрували війська імператора Фрідеріка…» - осада і взяття міста Фрідеріком II відбувалася у 1240-41 pp.

Гвільєльміно да Медічіна - можливо, мається на увазі Гвільєль-міно да Сан Паоло - поруч з Медічіна. В будь-якому разі, відомі дві емілійські родини з прізвищем да Медічіна. Оповідка шоста

С. 323. Рестітута - ім'я досить шанованої святої на острові Іскія.

Мартіно Болгаро - служив корабелом Карлу І, був лицарем при дворі короля Роберта, мав кількох дітей, імена яких не збереглись, похований у Арагонському замку.

С. 324. Куба - зразок арабо-норманської архітектури XII століття, що зберігся до наших днів.

С. 325. Руджієрідель'Орія - у Боккаччо - де Лорія; прославився в морському бою біля Неаполя (1284) з захопленням у полон самого Карла II Анжуйського.

С. 326. «…донька Мартіна Болгара, що завдяки його силі острів Іскія визнає твою владу…» - насправді нічого не відомо про подібну силу Мартіна, але Іскія аж до 1299 року була під владою Арагонської династії. Оповідка сьома

С. 327. Абате - точніше, Аббате, - одна з найвпливовіших родин із Вал де Мадзара, члени якої були володарями Трапані з норманських часів до арагонської династії. У війнах між Анжуйсь-ким двором і Арагонським взяли участь Ріккардо, Нікола і Гвідо Аббате, однак про Амеріго не знаходимо ніякої історичної документації.

«…нахапали на вірменському узбережжі…» - тобто, на кавказькому узбережжі. Вірменія для Боккаччо була казковим, фантастичним краєм. Хоча в добу середньовіччя на північно-східному узбережжі Середземного моря в Малій Азії (на межі з Сирією) існувала так звана «Мала Вірменія».

С. 328. Віоланта - так само звали і дочку Боккаччо.

С. 330. «…обміркування справи майбутнього хрестового походу…» - мається на увазі III Хрестовий похід, в якому крім Гуль-єльма Доброго, папи римського і Фрідріха Барбаросси були домовленості з королівством Вірменією, яка передбачалась плацдармом для операцій хрестоносців. Вірменські володарі були пов'язані шлюбами з королівськими родами з Неаполя і Си-цилії.

Лаясса - значний морський і торговий центр у Малій Вірменії, в якому бували й італійські купці.

С. 331. «Тож попрошу вас обкласти виконання присуду до того часу, поки ми зможемо довідатись, чи хоче вона його собі за мужа…» - в деяких країнах був у давнину закон, згідно з яким засудженого на смерть милували, якщо знаходилась особа, котра виявляла бажання з ним одружитися. Оповідка восьма

С. 332. Настаджо дельї Онесті - відома равенська родина, до якої належали святий Ромуальд і блаженний Петро. Однак, про Анастаджо чи Анастазіо, що жив у XIII столітті, відомостей немає.

Паоло Траверсарі - належав до іменитого равенського роду візантійського походження, що отримав титул герцогів. Паоло - син П'єтро Траверсарі, оспіваного Данте, - був, як і батько, покровителем поетів.

К'яссі - славетний морський берег і сосновий ліс, які Данте описує у «Чистилищі», як рай земний.

С. 333. «Якось на самому припочатку місяця мая…» - за куртуазною традицією, прийнятою і Боккаччо, травень, і взагалі весна, були часом любовних марень та видінь.

С. 334. Гвідо дельї Анастаджі - шляхетна равенська родина, що була суперником родини Траверсарі. Незважаючи на численні згадки хроністів про велич і лібералізм її членів, про Гвідо не лишилось ніякої згадки. Оповідка дев'ята

С. 337. Копію (або Якопо, Джакоппо) ді Боргезе Доменікі - походив із іменитої родини з району Санта Кроче (жив поруч з Новим монетним двором), був кілька разів пріором і гонфалоньєром.

Альберігі - одна з найдавніших родин Флоренції, мешкала поруч з воротами Сан П'єтро, неподалік від церкви Санта Марія дельї Алберігі.

С. 338. «…процвиндрив до решти все свої багатство - лишився в нього…сокіл мисливський…» - останній атрибут шляхетного походження.

Кампі - Кампі Бізенціо - на північний захід від Флоренції між Перентола і Прато. Оповідка десята

С. 342. П'єтро ді Вінчоло - є історичні дані про принаймні двох П'єтро, членів цієї відомої в Перуджі родини, що обіймали високі посади. Вінчолі були в тісних стосунках з Анжуйським двором, від імені якого правили землями Абруццо.

С. 343. Свята Вердіана Аттаванті - приклад набожності і всеприйняття. Розповідається, що Вердіана годувала навіть гадюк, що заповзли були до неї у келію.

С. 349. «Хвоста вгору, моя мила…» - із жартівливих пісень, що їх співає тут Діоней, до нашого часу дійшла повністю лише пісня про мушельку.

С. 351. Канцона - пісня ліричного або морально-філософського змісту.