Понцо (сучасна назва - Понца) - острів у Тірренському морі (Гаетанська затока).
С. 112. «…Куррадо з роду маркізів Малеспіні разом із дружиною своєю…» - Коррадо II ді Віллафранка. Дружину його звали Ор-ієтта. Маласпіна були гібеллінами, отже, противниками Анжуйсь-кого двору.
С. 113. мессер Гваспарріно д'Орія - точніше Дорія - відомий генуезький рід, в якому на той час не було жодного представника з іменем Гваспарріно.
«…дітям могла б із того вийти шкода, якби люди дозналися, чиї вони» - тому що генуезці були за Анжуйську династію.
С. 114. мессер Нікколо да Гріньяно - васал Маласпіни, жив у Вал ді Гріньяно, поруч з містом Каррара.
С. 115. Педро Арагонський (1236-1285) - зять Манфреда, що, розбивши у 1282 році Карла Анжуйського, став королем Сицилії.
С. 119. Лерічі - порт і фортеця у затоці Ла Спеція, поруч з гирлом р. Магри. Оповідка сьома
С. 120. король альгарбський - король північної частини Марокко, де існувала колись могутня держава, що простилалася на більшу частину Північної Африки і частину Піренейського півострова. І сьогодні ще так зветься найпівденніша провінція Португалії.
С. 121. султан Бемінедаб, красуня Алатіель - вигадані імена.
С. 122. імпет - порив, натиск.
Перікон да Візальго - вигаданий персонаж; ім'я Перікон - змінене каталонське Пере (П'єтро).
С. 124. Кларенца - пелопоннеський порт.
С. 126. принц морейський - Морея - район Пелопоннесу. царство ромейське - так у середні віки називали візантійську імперію. герцог афінський - прототип цього персонажа - Гвалтьєрі VI ді Бріенне, з яким Боккаччо познайомився у Неаполі.
С. 128. «…прислані цісарем візантійським син його Костянтин та братинич Мануйло». - Костянтин - син візантійського імператора Андроніка, Мануйло - його небіж.
С. 130. Егіна - місто на однойменному острові навпроти Афін.
Хіос - острів у Смірненській затоці, володіння генуезців. цар турецький Узбек - власне не турецький цар, а хан Золотої Орди (1313-1340), що підтримував венеціанську та генуезьку торгівлю на Чорному морі.
Васан, цар кападокійський - вигаданий персонаж і царство.
С. 134. Акваморта - місто на півдні Франції, де часто бували флорентійські та генуезькі купці, в тому числі і небожі Боккаччо. Оповідка восьма
С. 136. граф Антверпенський - графи Антверпенські були родичами французьких королів.
«Як перейшла імперія римська од французів до німців…» - король франків Карл Великий (742-814) коронувався у 800 році на римського імператора. По його смерті імперія, що займала майже всю Західну Європу, розпалась, але у 962 році папа коронував і проголосив імператором німецького короля Оттона І (912 -973) і відновив «Священну Римську імперію» (в XII ст. до цієї назви було додано: «германської нації).
С. 144. шермицерія - фехтування, боротьба на мечах чи шпагах.
С. 145. баніта - вигнанець. Оповідка дев'ята
С. 148. Бернабо Ломеллін з Генуї - у Генуї насправді були досить відомими купці і шляхетні особи з прізвищем Ломелліні.
С. 149. торговець із П'яченци, на ім'я Амброджуоло - багато п'ячентинських купців торгували в XIII столітті у Франції.
С. 152. «…став миль за двадцять…» - генуезька миля дорівнювала приблизно 2500 метрам і використовувалась як міра довжини майже в усій північно-західній Італії.
С. 153. сеньйор Енкарарх - точніше Ен Карарх - типово каталонське ім'я, частка Ен відповідає італійському Дон. У XIII- XIV ст. каталонські купці часто об'єднувались з генуезькими проти венеціанських.
Альба - сучасне італійське місто Альбісола, у Савойській провінції.
С. 154. Акрі - місто у Сирії (зараз в Ізраїлі), укріплення і порт, останній бастіон хрестоносців. Впало 14 серпня 1291 року, викликавши апокаліпсичну депресію у християнському світі. Оповідка десята
С. 157. мессер Річчардо ді Кіндзіка - вигаданий автором персонаж, однак у Пізі є історичний район Кіндзіка.
С. 158. мессер Лотто Гваланді - аристократична родина Гва-ланді була одною з найіменитіших і найвпливовіших у Пізі.
«…почав навчати дружину календарю, що найкраще згодився б школярам і був укладений не інакше, як у Равенні». - У Равенні було стільки церков, скільки днів у році. Школярі часто заглядали до календаря, щоб відшукати якесь свято.
С. 159. Монте-Неро - місцевість на південь від Ліворно.
Поганій да Маре - представник знатної генуезької родини да Маре чи де Марі. В часи Боккаччо члени навіть найіменитіших родин вдавались до корсарства через безкінечні міжусобиці.
Монако - оплот тогочасного піратства, що мав дружні зв'язки з Анжуйським двором.
С. 167. «…до чудового розкішного палацу, що стояв на пригор-ку…» - Вілла Скифанойя, або Тре' Візі, або Вілла Пальм'єрі, на пагорбі Камерата під Флоренцією. Однак, усі три - значно віддаленіші від Поджо Герарді, ніж це зазначає Боккаччо («не пройшла вона й двох тисяч ступенів»). Оповідка перша
С. 169. Мазетто з Лампореккіо - Лампореккіо - містечко поруч з Пістоєю. Мазетто - змінене від Томазо.
С. 170. «Унаших краях був, та ще й тепер є, дівочий монастир…» - реального прототипу цього закладу так і не було знайдено.
Нуто - скорочене від Бенвенуто. Оповідка друга
С. 175. Агілульф - король лонгобардів, правив з 592 по 615 рік. Зійшов на трон завдяки одруженню з Теодоліндою, принцесою баварською, вдовою короля Автаріха. Лангобарди («довго-бороді») - германське плем'я, що жило на Ельбі, а в VI ст. оселилось у Північній Італії. Від них походить назва області Ломбардія. Оповідка третя
С. 182. «…пішла до того святого отця; сіла в церкві коло ніг його…» - сповідалень на той час у церкві ще не існувало, як елемент інтер'єру вони з'являються лише в XVI столітті.
С. 183. «сорок парастасів святого Григорія» - традиційно їх тридцять, як їх справив колись святий Григорій за спасіння душі ченця Юста. Оповідка четверта
С. 186. Дон - титул, що ставився перед іменами духовних осіб, а інколи і аристократів.
С. 187. Пуччо ді Ріньєрі - городянин, із родини Каріні, що проживав у районі Флоренції Сан-Бранкаціо, або Сан-Панкра-ціо, названому так за ім'ям францисканського монастиря, що там містився. терціарій - член так званого третього розряду, що існував ніби філіал при чернечому ордені. Терціарії жили, як правило, у себе вдома, хоча могли жити і в монастирі. бичівники - або флагеланти - християнська секта в середньовічній Європі, члени якої намагались одвернути божий гнів і покару умертвінням своєї плоті і тому самі себе бичували. Оповідка п'ята
С. 190. мессер Франческо Верджеллезі - Верджеллезі або Вер-джолезі - знатна і могутня родина Пістойї, що очолювала спершу Білих Гвельфів, а потім Гібеллінів міста. В 1326 році член цієї родини на ім'я Франческо і справді поїхав головувати до Ломбардії. подеста - бургомістр чи староста в італійському місті- рес-публіці.
С. 192. альба - світанкова пісня, що співалася під вікнами коханої. Оповідка шоста
С. 194. Річчардо Мінутоло - представник шляхетної неаполітанської родини, лицар і радник Роберта Анжуйського і королеви Джованни І, яка направила його у 1343 році своїм намісником і капітаном в Отранто.
Кателла - скорочене від Катерина.
Філіпелло Фігінольфі - високопоставлена особа при дворі королеви Джованни. Був одружений, однак, не з Катериною, а з Маттеою д'Апрано. Зменшувальна від Філіппо форма імені Філіпелло часто зустрічається при неаполітанському дворі. Оповідка сьома
С. 201. Тедальдо Елізеї- родина Елізеї - одна з найдавніших флорентійських родин, що мешкала спершу в
