– Досить цікавий погляд. Комацу – оптимістична чи самовпевнена людина?

– Ні перше, ні друге. Він просто цинік.

Сенсей легенько хитнув головою.

– Отже, будучи циніком, став оптимістом. Або самовпевненим. Ви це хочете сказати?

– Можливо, він має таку схильність.

– Що й казати, складна людина.

– Так, досить складна, – погодився Тенґо. – Але не дурна.

Сенсей повільно видихнув. Потім звернувся до Фукаері:

– Ну, а що думаєш ти, Ері, про цей план?

Фукаері хвильку вп'ялася очима в якусь безіменну точку простору. А тоді відповіла:

– Згодна.

Її короткий вислів сенсей доповнив потрібними словами.

– Іншими словами, ти не проти того, щоб цей чоловік переробив «Повітряну личинку»?

– Ні, – сказала вона.

– Але через це в тебе можуть виникнути неприємності.

Дівчина нічого не відповіла, лише поправила комір светра на шиї, який досі її міцно стискав. Однак цей жест явно свідчив про непохитність її наміру.

– Можливо, вона має рацію, – примирливо сказав сенсей.

Тенґо стежив за маленькими руками Фукаері, стиснутими в кулаки.

– Але є ще одна проблема, – сказав сенсей, звертаючись до Тенґо. – Ви разом із Комацу, видаючи у світ «Повітряну личинку», збираєтеся зробити з Ері письменницю. Однак вона має проблеми з читанням. У неї дислексія. Ви про це знаєте?

– Дещо дізнався недавно з розмови в електричці.

– Може, це в неї вроджене. Через це у школі її довго вважали розумово відсталою, але насправді вона цілком нормальна дитина. З глибоким розумом. А тому її дислексія, м'яко кажучи, може недобре вплинути на ваш план.

– Загалом скільки людей знає про нього?

– Крім неї самої, ще троє, – сказав сенсей. – Я, дочка Адзамі й ви. Ніхто інший не знає.

– Учителям школи, яку відвідувала Epiсан, нічого не відомо?