– Те саме запитання я ставив собі увесь минулий тиждень, – чесно зізнався Тенґо.

Сенсей і Фукаері чекали, що він скаже далі. І Тенґо сказав:

– І розум, і здоровий глузд, а також інстинкт закликали мене якомога швидше відмовитися від цього плану. Бо зроду я – обережна, розсудлива людина. Азартні ігри й пригоди мені не до душі. Взагаліто я, видно, боязливий. Однак цього разу я чомусь не зміг відповісти «ні» на небезпечну пропозицію Комацусана. Причина лише одна – «Повітряна личинка» сильно мене привабила. Якби йшлося про інший твір, я без вагання відмовився б.

Якусь хвилю сенсей здивовано розглядав обличчя Тенґо.

– Іншими словами, вам байдуже, що план має в собі щось шахрайське, а вас глибоко зацікавило вдосконалення твору. Я правильно розумію?

– Саме так. Але це щось більше, ніж глибоке зацікавлення. Якби довелося переробляти «Повітряну личинку», то цю роботу я не довірив би нікому іншому.

– Зрозуміло, – сказав сенсей. І скривився так, ніби взяв у рот щось кисле. – Зрозуміло. Мені здається, що загалом ваш намір я збагнув. Але яка ж тоді мета Комацусана? Гроші чи слава?

– Чесно кажучи, я сам добре не розумію, яка його мета, – відповів Тенґо. – Але мені здається, що його спонукає щось більше, ніж гроші й слава.

– Наприклад?

– Можливо, він сам у цьому не признається, але Комацусан – людина, одержима літературою. Такі люди прагнуть лише одного – знайти в житті хоч один справжній талант. І подарувати його суспільству.

Сенсей трохи дивився на Тенґо, а потім сказав:

– Коротко кажучи, у вас обох різні спонуки, які не стосуються ні грошей, ні слави?

– Гадаю, що так.

– Та незалежно від мотиву, як самі кажете, цей план досить небезпечний. І якщо на якійсь стадії правда розкриється, то, безперечно, зчиниться скандал і критика не зупиниться лише на вас двох. Можливо, що й життю сімнадцятирічної Ері буде завдано смертельної рани. Це мене найбільше непокоїть.

– Цілком природно, що ви турбуєтеся, – кивнувши, сказав Тенґо. – Все правильно.

Густі чорні брови сенсея зійшлися між собою на один сантиметр.

– І всетаки ви хочете власними руками переробити «Повітряну личинку», навіть якщо піддасте Ері можливій загрозі.

– Як я вже казав, цей наш намір не підвладний ні розуму, ні здоровому глузду. Звичайно, я постараюся захистити Ері як тільки зможу. Але не гарантую, що їй не загрожує жодна небезпека. Це було б неправдою.

– Зрозуміло, – сказав сенсей. І, ніби ставлячи крапку на своїй аргументації, кашлянув. – Попри все, ви, схоже, чесна людина.

– Принаймні намагаюся бути якомога відвертішим.

Якийсь час сенсей дивився на свої руки, що лежали на колінах, як на щось незнайоме. Поглянув на них зверху, а потім на долоні. А тоді, підвівши голову, сказав:

– Значить, редактор Комацу вважає, що цей план можна успішно здійснити?

– Як він каже, «кожна справа має дві сторони», – відповів Тенґо. – Добру й погану.

Сенсей засміявся.