– Пан Тенґо Кавана, – сказав сенсей, ніби прочитуючи вивіску на дверях.

– Так, – відповів Тенґо.

– В університеті ви спеціалізувалися з математики, а тепер викладаєте її в підготовчій школі в Йойоґі, – сказав сенсей. – І водночас пишете художні твори. Так мені щойно розповіла Ері. Це правда?

– Правда, – відповів Тенґо.

– Ви не схожі ні на вчителя математики, ні на письменника.

Силувано всміхаючись, Тенґо сказав:

– Зовсім недавно ще хтось сказав мені те саме. Може, винна в цьому моя статура?

– Я сказав це не в поганому розумінні, – уточнив сенсей. І поправив на носі окуляри з чорною оправою. – Не бути схожим на когось – зовсім не погана річ. Бо, іншими словами, це означає, що ви ще не попали в певні рамки.

– Для мене велика честь почути таке про себе, але я ще не став письменником. Тільки пробую писати оповідання.

– Пробуєте?

– Коротко кажучи, роблю спроби й помилки.

– Зрозуміло, – сказав сенсей. І злегка потер обидві руки, ніби вперше помітивши, що в кімнаті прохолодно. – Наскільки я знаю, ви взялися так вдосконалити оповідання, яке написала Ері, щоб воно отримало премію молодого автора мистецьколітературного часопису. Збираєтесь її спопуляризувати як письменницю. Можна так розуміти?

Тенґо обережно добирав слова.

– В основному все так, як ви кажете. Такий план висунув редактор на прізвище Комацу. Та я не знаю, чи його вдасться здійснити. Чи він правильний з моральної точки зору. Моя участь у цьому ділі полягає в тому, щоб переробити текст «Повітряної личинки». Мені випала, так би мовити, технічна роль. За все інше відповідає згаданий уже Комацу.

Якийсь час сенсей зосереджено думав. Здавалось, ніби в тихій кімнаті чути, як працює його голова. Потім він сказав:

– Редактор Комацу придумав план, а ви допомагаєте з технічного боку.

– Саме так.

– Як колишній учений я, чесно кажучи, не дуже охочий до читання художньої літератури. А тому не обізнаний із звичаями літературного світу, але мені здається, що ваш план схожий на шахрайство. Чи, може, я помиляюся?

– Ні, не помиляєтеся. Так само думаю і я, – відповів Тенґо.

Сенсей злегка насупився.

– Але ж ви, висловлюючи сумнів щодо цього плану з моральних міркувань, усе одно з охотою беретеся його здійснювати.

– Не скажу, що з охотою, але беруся. Це правда.

– Чому?