Несподівано Тенґо задрімав. А коли прокинувся від похитування вагона, електричка поволі зменшила швидкість і почала зупинятися на станції Оґікубо. Сон тривав недовго. Як і раніше, дівчина сиділа в тій самій позі, дивлячись перед себе. Однак Тенґо не знав, що насправді вона бачить. Але, судячи з того, що вона на чомусь зосередилася, було видно, що не скоро збиралася сходити.

– Ти зазвичай які книжки читаєш? – не витримавши нудьги, спитав Тенґо, коли електричка проїхала Мітаку. Йому давно кортіло про це її запитати.

Фукаері зиркнула на нього і знову вп'ялася поглядом уперед.

– Книжок не читаю, – відповіла коротко.

– Зовсім?

Вона ледьледь кивнула.

– Тобі нецікаво їх читати? – запитав Тенґо.

– Читання вимагає часу, – сказала Фукаері.

– Книжок не читаєш, бо читання вимагає часу? – не зрозумівши її, перепитав він.

Дівчина, все ще дивлячись поперед себе, не відповіла. Здавалось, рішуче цього не заперечувала.

Звісно, взагаліто читання книжки забирає відповідний час. На відміну від перегляду телевізора або малюнків «манґа». Читання – це порівняно тривалий неперервний процес. Однак здавалося, що в її фразі «читання вимагає часу» проглядав якийсь нюанс, трохи відмінний від загального твердження.

– Читання вимагає часу… Ти хочеш сказати, що вимагає багато часу? – запитав Тенґо.

– Багато,  – підтвердила Фукаері.

– Набагато більше, ніж потрібно звичайним людям? Дівчина кивнула.

– Значить, тобі у школі важко? На уроках доводиться різні книжки читати. Якщо це вимагає стільки часу…

– Я вдаю, що читаю, – мимохідь сказала вона.

Десь у голові Тенґо пролунав зловісний стукіт. Якби вдалося, то він хотів би його пропустити повз вуха, але не міг. Йому треба знати правду.

Тенґо запитав:

– Те, що ти кажеш, – це так звана дислексія?

– Дислексія, – повторила вона.

– Порушення процесу читання.

– Мені про це казали. Дис…

– Хто казав?

Дівчина ледьледь здвигнула плечима.