А проте коли вони наприкінці червня спробували влаштувати собі невеличкий еротичний бенкет (фактично це була остання їхня спільна акція), то ніяк не могли знайти бажаних партнерів. Змарнували багато часу, кілька разів змінили розважальні заклади, а результат залишався нульовим. Хоча була остання п'ятниця місяця, всі заклади в Роппонґі й Акасаці вражали такою порожнечею, що вибрати чоловіків з малої кількості відвідувачів ніяк не випадало. Небо затягли густі хмари, а над містом висіла гнітюча атмосфера, наче під час жалоби.

– Здається, сьогодні нічого не вийде. Поставимо крапку, – сказала Аомаме. Стрілки годинника показували половину одинадцятої.

Хочнехоч з нею погодилася Аюмі.

– Такої безпросвітної п'ятниці я ще не бачила. Дарма наділа еротичну фіолетову білизну.

– Як повернетесь додому, станьте перед дзеркалом і помилуйтеся собою.

– Зробити таке в купальні поліцейського гуртожитку не посмію.

– Так чи інакше, сьогодні махнемо на все рукою, вип'ємо вдвох і поїдемо додому спати.

– Можливо, це й добре, – сказала Аюмі. І, ніби щось пригадавши, додала: – Тактак, але перед тим, може, десь трохи перекусимо? Маю зайвих тридцять тисяч єн.

Аомаме нахмурилася.

– Зайвих? Як це розуміти? Хіба ви постійно не скаржилися, що у вас низька зарплата?

Аюмі пошкребла вказівним пальцем бік носа.

– Річ у тому, що минулого разу я отримала від чоловіків тридцять тисяч єн. На прощання для оплати таксі. Ну, від тих двох, начебто зайнятих у бізнесі з нерухомістю, з якими ми розважалися.

– І ви взяли ті гроші? – здивувалася Аомаме.

– Можливо, вони вважали нас аматорками, – захихотівши, відповіла Аюмі. – Мабуть, їм і не спало на гадку, що мають справу з жінкоюполіцейським столичного управління поліції та інструкторкою з бойового мистецтва. Ну, а що поганого я зробила? Вони добре заробляють на оборудках з нерухомістю і, напевне, мають зайві гроші. Я взяла їх, подумавши, що колинебудь з вами чимось поласуємо. Бо такі гроші не годяться на інші життєві потреби.

Аомаме особливо не розводилася на цю тему. Віддаватися чоловікові й брати за це гроші – таке не вкладалося їй у голові. Вона не уявляла собі, щоб щось подібне сталося з нею. Це все одно, що бачити своє спотворене зображення у викривленому дзеркалі. Та якщо подивитися з точки зору моралі, то що нормальніше: отримувати гроші за вбивство чоловіків чи за секс з ними? Важко сказати.

– Вас турбує те, що я взяла гроші від чоловіків? – занепокоєно спитала Аюмі.

– Не турбує, а скоріше здається трохи дивним. Викликає в душі опір те, що жінкаполіцейський поводиться, наче повія.

– Абсолютно ні, – впевнено заперечила Аюмі. – Це мене не турбує. Адже повія віддається чоловікові після того, як домовиться про плату. Завжди наперед. Мовляв, голубе, викладай грошики на стіл перед тим, як стягувати труси. Це – принцип. Бо якби після сексу чоловік сказав, що насправді не має чим платити, її діло прогоріло б. Тож коли гроші передають після сексу, без попередньої угоди про плату, мовляв, на таксі, то це лише вияв подяки. Такого з професійною повією не буває. От у чому різка відмінність між нею і мною.

У словах Аюмі була своя логіка.