– Ніякого контакту з нею не маю, – відповів Тенґо. Вона провела ніч в його квартирі понад чотири тижні тому.

Тенґо завагався, чи слід розповісти Комацу те, що вона тоді сказала: «Туди краще не вертатися». Можливо, з цією квартирою пов'язувалось якесь зловісне передчуття. Урештірешт Тенґо вирішив промовчати. Не хотів казати Комацу, що Фукаері ночувала в нього.

– Дивна дівчина, – сказав Тенґо. – Нікого не попередивши, мабуть, кудись сама подалася.

– Вона не зовсім така. Видно відразу, що дуже сумлінна, Ебісуносенсей казав, що завжди повідомляла, де зараз перебуває і коли кудись їде. А тому її триденне мовчання – річ незвичайна. Може, якась біда з нею сталася.

Тенґо тихо простогнав.

– Біда?

– Дуже занепокоїлися і сенсей, і його дочка, – сказав Комацу.

– У всякому разі, якщо вона справді пропала, то ви, Комацусан, опинитесь у скрутному становищі, чи не так?

– Авжеж. Якщо справа дійде до поліції, то можуть виникнути неприємності. Що не кажи, зникла вродлива молода письменниця, що написала книжку, яка стрімголов мчить дорогою бестселера. Очевидно, що ЗМІ заворушаться. Коли ж так, то мене як відповідального редактора, напевне, смикатимуть з усіх боків і вимагатимуть коментарів. А мені це ні до чого. Я працюю в тіні й не звик до денного світла. Крім того, якщо я піду на їхньому поводі, то хіба не ясно, що так чи інакше розкриється вся правда.

– А що каже Ебісуносенсей?

– Повідомив, що завтра подасть у поліцію прохання про розшук, – відповів Комацу. – Я насилу вмовив його кілька днів почекати. Та, очевидно, він надовго не відкладатиме.

– Як тільки стане відомо про розшук, ЗМІ, гадаю, дадуть про себе знати.

– Невідомо, яких заходів уживе поліція, але Фукаері у всіх на слуху. Вона ж не звичайний підліток, що втік з дому. Сховатися їй у суспільстві, напевне, буде важко.

«А може, саме цього й прагнув Ебісуносенсей? – подумав Тенґо. – Використавши Фукаері як приманку, хотів зчинити шум у суспільстві й завдяки цьому, з'ясувавши зв'язок між її батьками та „Сакіґакі“, знайти, де вони перебувають. Якщо це правда, то план сенсея поки що здійснюється так, як він розраховував. А хіба сенсей усвідомлює, яка небезпека його підстерігає? Мав би усвідомлювати. Ебісуносенсей – розсудлива людина. Глибоко думати – це його професійна робота». Тож про обставини, у яких опинилася Фукаері, все ще не знав кількох важливих фактів. Він, так би мовити, отримав кілька шматків картинкизагадки й тепер складав їх докупи. Розумні люди в такі клопоти від самого початку не встряють.

– Тенґокун, ти не здогадуєшся, куди вона поїхала?

– Поки що ні.

– Невже? – здивувався Комацу. В його голосі вчувалася втома. Комацу рідко коли видавав свою слабкість. – Вибач, що розбудив тебе серед ночі.

Почути від нього вибачення також було досить дивно.

– Та нічого, коли таке сталося, – сказав Тенґо.

– Що стосується мене, то, по змозі, не хотів би втягувати тебе в таку явну халепу. Бо ти сумлінно виконав роботу – написав текст. Але зазвичай не все в житті так просто виходить. Як я вже колись казав, ми спускаємося вниз бурхливим потоком.

– В одному човні, – машинально додав Тенґо.

– Правду кажеш.

– Але ж, Комацусан, хіба «Повітряна личинка» не розійдеться ще швидше, якщо стане відомо про зникнення Фукаері?