– Поки що все начебто йде добре, – ніби добираючи інтонацію, повільно сказав сенсей. – Ваші заслуги величезні. Передусім за них мушу вам подякувати.
– Дякую за добре слово, але в цьому ділі, як ви знаєте, я офіційно не існую, – сказав Тенґо. – Людина, що офіційно не існує, не має жодних заслуг.
Немов зігріваючись, Ебісуносенсей потер на столі руки.
– Е ні, не будьте таким скромним. Теоретично це так, але в реальності ви існуєте. Без вас ніщо так швидко не вийшло б. Завдяки вам «Повітряна личинка» стала набагато кращим твором. Набрала глибокого, багатого змісту, що перевищив мої сподівання. Очевидно, Комацукун добре розбирається в людях.
Сидячи поряд, Фукаері тим часом мовчки потягувала какао, як кошеня молоко. На ній була проста біла блузка з короткими рукавами й короткувата темносиня спідничка. І, як завжди, ніяких прикрас. Коли нахилялася, її обличчя ховалося за довгим прямим волоссям.
– Я хотів обов'язково це сказати вам особисто. А тому попросив цієї зустрічі, – сказав сенсей.
– Вам не варто цим перейматися. Бо для мене переписування «Повітряної личинки» мало велике значення.
– Та я подумав, що треба вам подякувати.
– Нема за що, – сказав Тенґо. – А можна вас запитати про Ерісан?
– Звичайно. Якщо зумію відповісти.
– Ви стали її офіційним опікуном?
Сенсей хитнув головою.
– Ні, не став. Хотів би, якби вдалося. Але, як уже казав, я повністю втратив зв'язок з її батьками. Якщо говорити юридичною мовою, я не маю жодних прав щодо неї. Я тільки взяв її на виховання, коли сім років тому вона прибула до нас.
– А коли так, то чи не здаватиметься, що ви хочете приховати її існування? Тож якщо вона приверне до себе загальну увагу, можуть з'явитися проблеми. Адже вона ще неповнолітня.
– Чи не виникнуть неприємності, якщо, наприклад, її батьки порушать судову справу й заявлять, що хочуть забрати її назад до себе? Чи не заберуть її примусово туди, звідки вона насилу втекла? Ви це хочете сказати?
– Так. І це для мене загадка.
– Цілком природне запитання. Але ж і вони перебувають у такому становищі, що не можуть відкрито робити якихось кроків. Бо що більше Ері ставатиме відомою, то більшу людську увагу вони привернуть до себе своїми діями. А цього вони зовсім не бажають.
– Хто – вони? – запитав Тенґо. – Ви маєте на увазі «Сакіґакі»?
– Саме їх, – відповів сенсей. – Релігійну організацію «Сакіґакі» як юридичну особу. Але ж і я за сім років досяг певних успіхів у вихованні Ері. Та й вона явно бажає залишатися в нашому домі. І хоч би якими були обставини життя її батьків, вони, по суті, ось уже сім років як покинули її напризволяще. Тож так просто віддати її я не можу.
Тенґо зібрався з думками і сказав:
– Як і заплановано, «Повітряна личинка» стане бестселером. Epiсан приверне до себе увагу людей, а в «Сакіґакі», навпаки, принишкнуть. А як, на вашу думку, розгортатимуться події ділі?
– І я цього не знаю, – спокійно відповів сенсей. – Що буде далі – це сфера невідомого для будького. Карти немає. Ніхто не знає, що нас чекає за наступним поворотом, поки його не зробимо. Здогад неможливий.
– Здогад неможливий? – спитав Тенґо.
– Авжеж. Це можна здатися безвідповідальним з мого боку, але саме
