39 Троянці добре там курили,Дали приманку всім жінкам,По вечорницям всі ходили,Просвітку не було дівкам.Та й сам Еней, сподар, і панюПідмовив паритися в баню…Уже ж було не без гріха!Бо страх вона його любила,Аж розум ввесь свій погубила,А бачся, не була плоха.40 От так Еней жив у Дидони,Забув і в Рим щоб мандровать.Тут не боявся і Юнони,Пустився все бенькетовать;Дидону мав він мов за жінку,Убивши добру в неї грінку,Мутив, як на селі москаль!Бо — хрін його не взяв — моторний,Ласкавий, гарний і проворний,І гострий, як на бритві сталь.41 Еней з Дидоною возились,Як з оселедцем сірий кіт;Ганяли, бігали, казились,Аж лився деколи і піт.Дидона ж мала раз роботу,Як з ним побігла на охоту,Та грім загнав їх в темний льох…Лихий їх зна, що там робили,Було не видно з-за могили,В льоху ж сиділи тілько вдвох.42 Не так-то робиться все хутко,Як швидко оком ізмигнеш;Або як казку кажеш прудко,Пером в папері як писнеш.Еней в гостях прожив немало, —Що з голови його пропало,Куди його Зевес послав.Він годів зо два там просидів,А мабуть би, і більш пронидів,Якби його враг не спіткав.43 Колись Юпитер ненарокомЗ Олимпа глянув і на нас;І кинув в Карфагену оком,Аж там троянський мартопляс…Розсердився і розкричався,Аж цілий світ поколихався;Енея лаяв на ввесь рот:«Чи так-то, гадів син, він слуха?Убрався в патоку, мов муха,Засів, буцім в болоті чорт.44 Підіть гінця мені кликніте,До мене зараз щоб прийшов,Глядіть же, цупко прикрутіте,Щоб він в шиньок та не зайшов!Бо хочу я кудись послати.Ійон, ійон же, вража мати!Але Еней наш зледащівА то Венера все свашкує,Енеєчка свого муштрує,Щоб він з ума Дидону звів».45 Прибіг Меркурій засапавшись,В три ряди піт з його котив;Ввесь ремінцями обв’язавшись,На голову бриль наложив;На грудях з бляхою ладунка,А ззаду з сухарями сумка,В руках нагайський малахай.В такім наряді влізши в хату,Сказав: «Готов уже я, тату,Куда ти хочеш, посилай».46 «Біжи лиш швидче в Карфагену,—Зевес гінцеві так сказав, —І пару розлучи скажену,Еней Дидону б забував.Нехай лиш відтіль уплітаєІ Рима строїти чухрає, —А то заліг, мов в грубі пес.Коли ж він буде йще гуляти,То дам йому себе я знати, —От так сказав, скажи, Зевес».47 Меркурій низько поклонився,Перед Зевесом бриль ізняв,Через поріг перевалився,До стані швидче тягу дав.
