Сметаною позапливали, А голова вся в ковтунах; Із рота слина все котилась, Як повстка, борода скомшилась, Всім задавав собою страх. 54 Сорочка, зв’язана узлами, Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли; Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були. 55 За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн, і люлька, і кресало, Лежали губка, кремінець. Хароном перевізник звався, Собою дуже величався, Бо і не в шутку був божок: З крючком весельцем погрібався. По Стиксові, як стрілка, мчався, Був човен легкий, як пушок. 56 На ярмарку як слобожане Або на красному торгу До риби товпляться миряне, Було на сьому так лугу. Душа товкала душу в боки І скреготали, мов сороки; Той пхавсь, той сунувсь, инчий ліз; Всі м’ялися, перебирались, Кричали, спорили і рвались, І всяк хотів, його щоб віз. 57 Як гуща в сирівці іграє, Шиплять, як кваснуть, буряки, Як против сонця рій гуляє, Гули сі так небораки, Харона, плачучи, прохали, До його руки простягали, Щоб взяв з собою на каюк; Но сей того плачу байдуже, На просьби уважав не дуже: Злий з сина був старий дундук. 58 І знай, що все веслом махає І в морду тиче хоч кому, Од каюка всіх одганяє, А по вибору своєму Потрошечку в човен сажає, І зараз човен одпихає, На другий перевозить бік; Кого не візьме, як затнеться, Тому сидіти доведеться, Гляди — і цілий, може, вік. 59 Еней в кагал сей як убрався, Щоб зближитися к порому; То з Палінуром повстрічався, Штурмановав що при йому. Тут Палінур пред ним заплакав, Про долю злу свою балакав, Що через річку не везуть; Но баба зараз розлучила, Енею в батька загвоздила, Щоб довго не базікав тут. 60 Попхались к берегу поближче, Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередовав, як в греблі біс; Кричав буцімто навіжений, І кобенив народ хрещений, Як водиться в шиньках у нас; Досталось родичам сердешним, Не дуже лаяв словом гречним, Нехай же зносять в добрий час. 61 Харон, таких гостей уздрівши, Оскілками на їх дививсь, Як бик скажений заревівши, Запінивсь дуже і озливсь: «Відкіль такії се мандрьохи, І так уже вас тут не трохи, Якого чорта ви прийшли? Вас треба хати холодити!
Вы читаете Енеїда
Добавить отзыв
ВСЕ ОТЗЫВЫ О КНИГЕ В ИЗБРАННОЕ

0

Вы можете отметить интересные вам фрагменты текста, которые будут доступны по уникальной ссылке в адресной строке браузера.

Отметить Добавить цитату