ти отут Адо.
А я Адо: ая Адо.
Ади Адо: хочу аду.
Айно Адо. Алло Адо.
Один Адо кричу хочу.
Аді оду. Дую: Адо. Ду ю Адо?
Де ти хто ти кличу тута.
Ходи Адо до ня радо. Іди Адо.
Аз і Ада — Азіяда.
Або Аду або яду.
Ілі яду ілі Аду.
Де ти Адо бо я впаду.
Був я годен тепер Адин.
Був один тепера Адин.
Був я Один тепер Адин.
Був я ладен тепер Адин.
Ані ладан.
Або краден або жаден все 'дно Адин. Все — дно аду.
Нема Ади нема ради.
Сі до Адо соль до Адо ре до Адо Ельдорадо.
Моя Адо моя вадо!
Моя водо!
— Моттом для моїх посильних шукань, - тим часом розтікався мисію Дежавю, — послужили відразу два вислови, кожен із яких належить особі, безперечно, Світового Виміру. Не знаю, випадково чи ні, але Обидва вийшли з однієї й тієї ж нації, і я не винен, що ця нація так багато нашкодила Іншим, щоправда, й чимало для Них зробивши. Обидва вислови стосуються предмета моїх багатолітніх Досліджень — Алегорії. Перший із Них належить Ґьоте, який у своїх 'Максимах і рефлексіях' за номером 742 і 743 виголошує таке: 'Алегорія перетворює явище на поняття і поняття на образ, але так, що поняття завжди окреслюється і повністю охоплюється цим образом, виділяється ним і виявляється через нього. Символ перетворює явище на ідею і ідею на образ, але так, що ідея, затримана в образі, назавжди лишається безмежно дійовою та недосяжною, і, навіть будучи висловленою всіма мовами, вона все ж залишається невисловлюваною'. Наступна Цитата більш різка й відверта у
