міста.

— Чому?

— Можливо, карлики помітять вхід до квартири.

— Бо ми не зробили очищення?

— Бо ми обоє — одне ціле, — сказала Фукаері.

— 1Q84 рік, — сказала Аомаме. — Ви хочете сказати, що рік, прозваний 1Q84, в якому я живу, не є справжнім 1984 роком?

— Надзвичайно важко сказати, що таке справжній світ, — відповів лідер, усе ще лежачи долілиць. — Однак тут — це справжній світ. У цьому нема сумніву. Біль, якого я зазнаю в цьому світі, — справжній. Смерть, яку несе цей світ, справжня. Кров, яка тече в жилах, справжня. Цей світ — не підробка. Не гіпотетичний. Не метафізичний. Ручаюсь. Однак зараз не 1984 рік, який ви знаєте.

— Може, це щось схоже на паралельний світ?

Чоловік силувано всміхнувся.

— Здається, ви забагато начиталися наукової фантастики. Н., цей світ не паралельний. Від 1984 року не утворилося відгалуження — 1Q84 рік, і тепер вони, 1984 і 1Q84 роки, не рухаються паралельно. 1984 року вже ніде немає. І для вас, і для мене зараз існує лише 1Q84 рік.

— Ми пробралися в такий час.

— Саме так. Ми сюди пробралися. А може, такий час проник у нас. І наскільки я розумію, двері відчинилися тільки в один бік. Вороття назад нема.

— Це сталося тоді, коли я спустилася аварійними сходами на столичній швидкісній автостраді, — сказала Аомаме.

— На столичній швидкісній автостраді?

— Поблизу станції Санґендзяя, — відповіла Аомаме.

— Зрештою, байдуже, де це сталося, — сказав чоловік. — Для вас це — Санґендзяя. Але йдеться не про те, в якому конкретному місці це сталося. Головне — коли. Стрілку, так би мовити, перевели з однієї колії на іншу, й світ опинився в 1Q84 році.

Аомаме уявила собі, як кілька карликів спільно переводять залізничну стрілку. Серед ночі, під блідим місячним сяйвом.

— І цього 1Q84 року на небі з'явилося два Місяці? — спитала вона.

— Саме так. З'явилося два Місяці. Як знак того, що стрілку переведено. Завдяки цьому вдається відрізнити два світи. Але не всі люди бачать обидва Місяці. Ні, скоріше майже всі не бачать. Інакше кажучи, кількість людей, які знають, що зараз 1Q84 рік, обмежена.

— Тобто більшість людей у цьому світі не помічають, що час перемінився?

— Авжеж. Для більшості людей цей світ звичайний — такий, яким був завжди. Саме в такому розумінні я кажу, що «це справжній світ».

— Стрілку переведено, — сказала Аомаме. — Але якби цього не сталося, то ми з вами тут не зустрілися б, правда?

— Цього ніхто не знає. Це питання імовірності. Але, мабуть, ви маєте рацію.

— Те, що ви кажете, твердий факт чи гіпотеза?

— Гарне запитання. Однак розрізнити ці дві можливості надзвичайно важко. Ось послухайте, як про це говориться в одній давній пісні: «Without your love, it's a honkey-tonk parade». — Чоловік тихо проспівав собі під ніс. — «Без твоєї любові це лише дешевенький балаган». Ви знаєте цю пісню?

— «It's Only a Paper Moon».

— Так, і 1984 рік, і 1Q84 рік, у принципі, однакового походження. Якщо ви не вірите у світ і, крім того, нікого не любите, то все здається фальшивим. У будь-якому з двох світів лінію, що відділяє гіпотезу від факту, здебільшого очима не видно. її видно тільки в душі.

— А хто перевів залізничну стрілку?

— Хто перевів залізничну стрілку? І на це важко відповісти. Причинно-наслідковий зв'язок у цьому разі не має особливої сили.

— Так чи інакше, чиясь воля занесла мене в цей світ з 1Q84 роком, — сказала Аомаме. — Але не моя.

— Це правда. Ви перемістилися в цей світ через те, що поїзд, на який ви сіли, після стрілки пішов іншою колією.

— До цього приклали свою руку карлики?

— У цьому світі вони існують. І принаймні тут їх так називають. Але не завжди вони мають людську подобу й назву.

Прикусивши губу, Аомаме задумалася над сказаним.

— Ваші міркування здаються мені суперечливими. Припустімо, що карлики перевели стрілку й перенесли мене в

1Q84 рік. Але якщо вони не бажають, щоб я вам щось зробила, то чому навмисне привели мене сюди? Хоча усунення мене мало б відповідати їхнім інтересам.

— Це нелегко пояснити, — спокійним голосом відповів чоловік. — Та у вас, бачу, швидко працює голова. Сподіваюсь, що, може, ви хоч трохи зрозумієте те, що я збираюся сказати. Як я вже зазначав, для світу, в якому ми живемо, найважливіше те, щоб підтримувався баланс між добром і злом. Карлики або їхня воля мають надзвичайну силу. Але чим частіше вони нею користуються, тим автоматично дедалі більше зростає опір цій силі. Таким чином світ підтримує делікатну рівновагу. Такий принцип залишається незмінним у будь-якому світі. Абсолютно те саме можна сказати про світ з його 1Q84 роком, в якому ми зараз перебуваємо. Як тільки карлики почали виявляти свою надмірну силу, автоматично народилася антикарликова сила. І, напевне, саме вона втягла вас у цей 1Q84 рік.

Усе ще лежачи на синій маті своїм велетенським тілом, немов кит, викинутий на морський берег, чоловік глибоко дихав.

— Якщо вести розмову, послуговуючись згаданою аналогією із залізничною колією, то можна сказати ось що. Вони можуть перевести стрілку. Внаслідок цього поїзд котиться по новій колії. Колії 1Q84 року. Однак вони не здатні розрізнити пасажирів, які сіли на цей поїзд. Тобто, можливо, в ньому їдуть і небажані для них люди.

— Непрошені пасажири, — сказала Аомаме.

— Саме так.

Торохнув грім. Сильніше, ніж перед тим. Але блискавка не спалахнула. «Дивно», — подумала Аомаме. Хоча грім ударив зовсім близько, блискавки не було. Не падав і дощ.

— Ви зрозуміли, що я досі сказав?

— Слухаю, — відповіла Аомаме, вже відвівши вістря голки від вибраної точки на чоловіковій шиї і спрямувавши його вгору. Тепер вона мусила зосередитися на його розповіді.

— Там, де є світло, повинна бути й тінь, а там, де є тінь, — світло. Немає тіні без світла й світла без тіні. В одній книжці Карл Юнґ[14] ось що пише: «Якщо людина — позитивна істота, то її тінь — негативна. Що більше людина намагається стати добрішою і досконалішою, то її тінь виразно проявляє волю стати темнішою, злішою і руйнівнішою. Коли людина, виходячи за свої фізичні межі, намагається досягти духовної повноти, її тінь спускається в пекло й стає дияволом. Бо в цьому природному світі спроба людини стати вищою за себе так само, як стати нижчою, — гріх».

Невідомо, карлики добрі чи злі. У певному сенсі це виходить за межі нашого розуміння і словесного формулювання. Ми з давніх-давен живемо разом з ними. Відколи добро й зло не існували окремо. З тих часів,