Ца відміну від звичайної танцювальної музики, ґоа-транс використовує велику кількість спеціальних музичних прийо¬мів для зміни стану свідомості. У міру розвитку трансової композиції ритм ніби напомповує енергію у простір звучання, лінії мелодії галузяться і перетікають одна в одну, породжую¬чи вельми гіпнотичне відчуття. Кращі композиції ґоа-трансу провокують у слухача суб’єктивне переживання «завмирання» або ж «зворотного ходу» часу. Цей достоту «психоделічний» ефект досягається через циклічне повторення певних звуко¬вих фраз (семплів). У міру розвитку трансової композиції по¬вторюваних ритмічних ліній стає усе більше, цикли відрізня-
ються між собою за тривалістю, а їх періоди входять у складні динамічні фазові відносини. Від цього увага «пливе» і почи¬нає видавати нетривіальні ілюзії зміщення плину часу.
Для посилення цього химерного переживання на ґоа-ве- чірках неодмінно використовується стробоскоп. Інтенсивне чергування спалахів і темряви теж створює ілюзію «зворотно¬го руху» танцюючих.
Ще раз процитуємо статтю А. Квашенкова: «Багато компо¬зицій володіють потужною, яскраво вираженою мелодикою, однак не вона є головною в ґоа-трансі. Прямий біт і циклічний бас присипляють свідомість, звукові ефекти, які створюють славнозвісну атмосферність, зміщують мисленнєвий процес у дещо іншу площину. Нерідко це призводить навіть до по¬рушення логічного ланцюжка: очевидним стає зовсім інший причинно-наслідковий зв’язок. Усі ці думки швидко змінюють одна одну, не встигаючи оформитись із образів у дещо більш конкретне, підкоряються плину мелодії. У цьому стилі сильне асоціативне начало. Уяві доводиться додумувати те, що відбу¬вається. В реальному житті звук має своє джерело, в ґоа- трансі його походження визначити важко: синтезаторний чи оброб¬лений живий звук настільки не схожі на реальні, що свідомості доводиться «винаходити» об’єкти, котрі могли 6 породжувати подібні звуки».
Цікаво, що ритм композицій відповідає частоті дельта- хвиль мозку (1—4 Гц), які виникають у людини в стані глибо¬кого природного або наркотичного сну. Тому слова А. Квашен¬кова про те, що «прямий біт і циклічний бас присипляють свідомість», видаються небезпідставними.
Підвидом ґоа-трансу є так званий «рву-ігапсе» (психоде- лічний транс), більш жорсткий і напористий, на противагу
м’якому і «органічному» goa. Для псі-трансу мелодія має дуже мале значення, тоді як на першому місці стоять тембри: екзо-тичні, неземні, зі специфічним «кислотним» ухилом.
Е с е ї
Для аранжування у традиційному ґоа-трансі використо¬вують музику Індії, Пакистану, Ізраїлю. У першу чергу, мабуть, варто говорити про прив’язку ґоа-трансу саме до індійської культурної та духовної спадщини, незважаючи на ареали по¬ширення. В назвах ґоа-проектів, альбомів та треків часто 93 використовуються метафізичні терміни зі санскриту: Astral Projection «Mahadeva», Shiva Space Technology «The Digital Dance Of Shiva», Space Tribe «Sonic Mandala». Втім, творців ґоа- трансу надихала не тільки Індія, а й загалом усе незбагненне і таємниче. Можна сказати, ґоа-транс живе у міфі сучасної езотерики. Це і міф про зниклі цивілізації, і міф про літаючі тарілки та прибульців з Оріону, психічні подорожі на інші пла¬нети, контакти з позаземними цивілізаціями і тому подібне. Правда, на відміну від нью-ейджу, який теж у загальній масі слабує на езотеричний пронос, ґоа-транс позбавлений нудкої солодкавості й не читає проповідей. Тут логіка проста: «Тан¬цюй, як ми, танцюй краще за нас, а не подобається — до поба¬чення».
Як і попередні стилі психоактивної музики, для ґоа-трансу притаманна певна філософська позиція. В її основі лежить прагнення до виходу за рамки особистості, до пробудження замкнутого в тілі духу шляхом шаманського танцю, повернен¬ня в лоно природи, єднання з Космосом.
Візитною карткою ґоа-трансу є так звані «open-air-parties» — масштабні вечірки на свіжому повітрі. Для опен-ейрів часто
