– Не пригадую як, але начебто добралася. Бо коли прокинулася, побачила, що лежу на своєму ліжку.

– От і добре!

– Що зараз робите?

– На службовому посту, – відповіла Аюмі. – З десятої сіла на патрульну мініавтомашину й перевіряла, чи не порушуються правила паркування. А зараз трохи перепочиваю.

– Чудово було, правда? – захоплено сказала Аомаме.

– Як і слід було сподіватися, трохи не виспалася. Та все одно вчорашній вечір був дуже вдалим. Я вперше в житті так розігрілася. Завдяки вам.

Аомаме натиснула пальцем на скроню.

– Правду кажучи, другу половину зустрічі я не дуже добре пам'ятаю. Тобто тоді, коли ви зайшли в наш номер.

– Так, то було щось нечуване! – серйозно сказала Аюмі. – Особливо потім. Просто не віриться. Ніби в якомусь порнофільмі. Ми з вами й лесбіянок спробували наслідувати. Пізніше, правда?..

Аомаме поспішила перебити її:

– Це добре, але я скористалася презервативом чи ні? Не пригадую, а тому занепокоїлася.

– Не турбуйтеся, я все проконтролювала. Бо не тільки стежу за паркуванням, але також відвідую районні жіночі школи й перед дівчатами в актовому залі докладно розповідаю, як правильно їх вставляти.

– Як вставляти презервативи? – здивувалася Аомаме. – А чому поліція цього вчить учениць середньої школи вищого ступеня?

– Я зобов'язана обходити школи й попереджувати про небезпеку насильства під час побачення, пояснювати, як захиститися від маніяка та як запобігти сексуальному злочину, а тому при такій нагоді додаю дещо від себе. Про те, що треба остерігатися вагітності і венеричних хвороб, оскільки сексу ніяк не можна оминути. Ну, при учителях такого не кажу. А тому в такій справі привчилася діяти, немов за професійним інстинктом. Хоч би скільки випила, недбальства ніколи не допускаю. Можете не турбуватися. У вас усе чисто. Моє гасло: «Без презерватива не пхайся!»

– Дякую. Мені стало легше, коли про це від вас почула.

– А ви не хочете докладно почути, що ми вчора ввечері виробляли?

– Краще іншим разом, – відповіла Аомаме. І видихнула повітря, що накопичилося в легенях. – Якось іншим разом докладно розкажете. Зараз не треба. А то від самої розповіді в мене голова трісне.

– Зрозуміла. Значить, наступного разу, – радісним голосом сказала Аюмі. – А знаєте, я сьогодні прокинулась і подумала, що ми з вами – гарна компанія. Ви не проти, якщо я вам зателефоную? Коли захочеться повторити вчорашнє…

– Не проти, – погодилася Аомаме.

– От і добре!

– Дякую, що подзвонили.

– Будьте здорові! – сказала Аюмі й поклала слухавку.

Завдяки чорній каві й пообідньому сну о другій годині свідомість Аомаме гетьчисто проясніла. На щастя, і головний біль зник. Залишилася тільки легка знемога. Аомаме взяла спортивну сумку й вийшла з дому. Звичайно, без мініатюрної плішні. Тільки з переміною одягу й рушником. Як завжди, на вході її зустрів Тамару.