Аомаме ще раз звалилася на ліжко й згадала, що тільки могла, про вчорашню ніч. Після того, як Аюмі підійшла до стола чоловіків і приязно заговорила, вони вчотирьох у доброму настрої випивали. Потім настав звичний у таких випадках етап. У найближчому міському готелі вони замовили два номери. Як було наперед домовлено, Аомаме пішла з рідковолосим. Аюмі взяла собі молодого здорованя. Секс виявився непоганим. Спочатку, після спільної ванни, оральний. Потім з використанням презерватива.
Приблизно через годину пролунав дзвінок – Аюмі запитала, чи зараз можна їм удвох зайти. Аомаме відповіла: «Можна. Ще трохи поп'ємо». Незабаром прийшла Аюмі зі своїм партнером. Учотирьох випили замовленого в готелі віскі із содовою.
Що сталося потім, Аомаме не пам'ятала. У товаристві чотирьох вона, здається, швидко сп'яніла. Під впливом віскі, який звичайно рідко пила, чи, може, втратила пильність, маючи поряд спільницю, а не будучи наодинці з одним чоловіком? Після того вони помінялися партнерами і, як ледьледь пригадувала, ще раз узялися за своє. «Мене обіймав на ліжку молодий, а Аюмі віддавалася на дивані рідковолосому. Здається, так було. А потім… – Потім усе наче плило в тумані. Вона не могла нічого згадати. – Та байдуже. Забудьмо те, що не згадується. Не знаючи стриму, я зайнялася сексом. Тільки цим. Я ж із ними, напевне, більше не побачуся».
«Тільки от другий раз я скористалася презервативом чи ні? – занепокоїлася Аомаме. Не хотілося через таку дрібницю завагітніти або підхопити венеричну хворобу. – Та, мабуть, усе гаразд. Бо щодо цього я стараюся не втрачати пильності, навіть якщо страшно сп'янію або в голові затьмариться».
«Цікаво, чи на сьогодні в мене запланована якась робота? – згадувала Аомаме. – Ні, жодної. Сьогодні – неділя, вільний день. Е ні, не так. Я домовилася зайти о третій пополудні до „Садиби плакучих верб“ в Адзабу й розім'яти м'язи старій господині. Кілька днів тому подзвонив Тамару й спитав, чи не можна перенести процедуру з п'ятниці на неділю, бо господиня мусить піти на якийсь аналіз до лікарні». Про це Аомаме зовсім забула. Але до третьої в неї лишилося чотири з половиною години. За цей час головний біль, напевне, пройде й свідомість проясніє.
Аомаме приготувала гарячої кави й силоміць налила в живіт кілька чашок. Потім, накинувши на голе тіло купальний халат, лягла горілиць на ліжко й, споглядаючи стелю, перебувала в такому положенні до обіду. Не хотіла нічого робити. Тільки дивилася на стелю. На ній не бачила нічого цікавого, але не нарікала. Бо там не було нічого, що могло б зацікавити людину. Стрілки годинника перейшли через дванадцяту, але апетит не з'явився. Гуркіт мотоциклів та автомашин усе ще лунав у голові. Таке жахливе похмілля вона відчувала вперше.
Однак, здається, секс справив на її організм добрий вплив. Завдяки обіймам, обгладжуванням, облизуванням, покусуванням, зануренням прутня й кількаразовому оргазму вона відчула, як невдоволення, що таїлося в ньому, гетьчисто розвіялося. Звісно, похмілля прикре, але натомість прийшло безмежне відчуття вільності.
«Але доки триватиме таке життя? – запитала себе Аомаме. – Власне, доки щось подібне
Однак вона перестала думати далі про такі речі. Вирішила відкласти на потім. Зараз до цього ніщо її не підганяло. Щоб усерйоз над цим подумати, вона…
Саме тоді задзеленчав телефонний дзвінок. У її вухах він віддавався оглушливим гуркотом. Так, наче вона їхала у швидкісному поїзді, який щойно вирвався з тунелю. Похитуючись, вона встала з ліжка й підняла слухавку. Стрілки великого настінного годинника показували дванадцяту тридцять.
– Аомамесан? – запитав хрипкуватий жіночий голос. Дзвонила Аюмі.
– Так, – відповіла Аомаме.
– Усе гаразд? У вас такий голос, ніби вас щойно збив автобус.
– Щось близьке до цього.
– Похмілля?
– Так, досить неприємна штука, – відповіла Аомаме. – Звідки у вас мій телефонний номер?
– Хіба не пам'ятаєте? Ви ж мені його написали. І сказали, що найближчим часом зустрінемося. А мій телефонний номер, напевне, у вашому гаманці.
– Невже? Нічого не пам'ятаю.
– Я також засумнівалася. А тому занепокоїлась і подзвонила, – сказала Аюмі. – Подумала, чи ви щасливо добралися додому. На перехресті в Роппонґі посадила вас у таксі й сказала водію, куди їхати.
Аомаме зітхнула.
